Через воєнний стан в Україні бабуся Європа раптом запанікувала – Рибачук
Йенс Столтенберґ сказав, що мав розмову із президентом, і той переконав його, що ніяких зазіхань на свободу слова й демократичні процеси не буде, як і не буде перенесення дати виборів. І в оригіналі указу про воєнний стан про це справді не сказано.
Дуже своєчасною була і заява трьох українських президентів із тими ж посланнями – не знаю, були перед тим консультації чи ні, та для мене очевидно, що все це зупинило чи принаймні отверезило тих гравців Банкової, які глибоко в душі сподівалися на згортання свобод, вплив на бізнес, конкурентів і перспективу перенесення на кілька місяців виборів президента. Адже Банкова працює як: спочатку вони кидають «лайно» на вентилятор, а потім дивляться, стільки цього «лайна» на них повернеться.
Адже те початкове бачення воєнного стану, яке закинула Банкова, принципово змінилось. Тепер ця процедура, по-перше, торкнеться не всієї України, по-друге – не на два місяці, а по-третє – дата виборів зафіксована. НАТО, ЄС й американці своїми каналами дуже чітко дали зрозуміти президентові, що подібне не пройде.
Приємно дивує, але бабуся Європа (і це не ейджизм, а усталений термін) раптово запанікувала. Почули термін «воєнний стан», новини про збройний конфлікт між морськими силами Росії та України і зненацька зрозуміли, що в центрі Європи може вибухнути війна. До цього ж нічого не відбувалось – ну конфлікт якийсь, щось там тліло. Навіть ті європейські сили, що працюють на проросійські концепції, написали про військовий конфлікт. Так звані латентні проросійські європейські сили, які однаково беруть інформацію з російських ЗМІ, писали «воєнний стан», «військовий конфлікт», «сутичка». Відверто ж проукраїнські написали про «неспровокований напад» й опублікували заяви генерального секретаря НАТО та всіх інших.
Ця топ-новина змусила європейську спільноту, що була зайнята обдиранням британців за Брекзит, і де Німеччина займалася своїми північними потоками, раптово прокинутись – війна в центрі Європі напередодні Різдва! І почалося: не можна ескалації, Путін і Порошенко повинні. Всі вимагають реакції Трампа, який через три дні зустрічається з Путіним – американські ЗМІ таранять цю тему. І як бути? Треба щось робити, заявляти про глибоку стурбованість, але й діяти теж. Трамп, який нещадно критикував Обаму, що свого часу нібито дозволив напасти на Україну, – мовляв, я би цього ніколи не зробив – зараз отримав можливість показати росіянам, що на Україну нападати не можна.
Воєнний стан не вплине на наш безвіз – це було б дико. Проте може постраждати велика приватизація, яка мала би стати темою наступного року, коли доведеться повертати дуже великі суми з валютного боргу. Свого часу Порошенко відмовився вводити воєнний стан, бо «не дадуть траншу». І коли нині МВФ сказав, що воєнний стан тут нічого не змінює, президент потрапив у незручне положення – як пояснити, чому він не зробив цього чотири роки тому?
Із боку влади це видається знущанням, відвертим провалом у комунікаціях. Тепер я очікую нової хвилі санкцій – і за правильної комунікації з боку нашої дипломатії там є що накинути. Недалекоглядний Лавров уже сказав, що «ми на санкції не реагуємо», що свідчить про геть протилежне.
