Все буде Україна

Насправді, ця заява – яскравий зразок словесної еквілібристики від головного дипломата країни. Насправді, мова йде зовсім не про нас. І навіть не про них. І саме в цьому криється весь цимус.

Фактично, Павло Клімкін наполегливо і поступово, не перший рік, намагається пролобіювати ідею максимального спрощення процедури отримання саме українського громадянства. Без обов’язкової умови скасування громадянства іншої країни.

Це не найгірший варіант. Але це, так би мовити, яскрава обкладинка пропозиції від Клімкіна. Обкладинка, за якою криється перетворення українського внутрішнього паспорту на такий собі «сувенір», який зможе отримати будь-хто.

Сувенір, що дасть можливість авантюристам з усіх країн світу легально отримати доступ до керівних посад у держапараті, до державних таємниць, до участі у розпилі держдбюджету. І так далі і в тому ж дусі. Ну а сам Клімкін, я так розумію, вже готовий до зустрічі гостей на кордоні.

Стосовно держпосад для іноземців з подвійним громадянством – це зовсім не перебільшення. У своїй промові міністр кілька разів згадав про Уляну Супрун, яка ледь не вилетіла з посади саме з причини наявності у неї діючого паспорту США.

Є ще один нюанс, про який Пал Анатолійович скромно замовчує. А саме – пресловута боротьба з корупцією. І тут знову все цікаво. Припустимо, схопили того чи іншого мера, депутата, міністра з двома-трьома паспортами в кишені, на хабарі.

Ні, я розумію, що за версією МЗС до нас поїдуть лише альтруїсти. Тим не менш, припустимо – схопили. А далі? Ну якщо він, отой схопленець, почне грати м’язами, тикати в носа правоохоронцям свій перший паспорт і погрожувати дипломатичним скандалом?

І що в такому разі робити? Ні, я згоден з тим, що вони й без подвійного громадянства нікого з так званих «віпів» не здатні закрити. Але чи потрібна країні додаткова каста недоторканих? Які на цілком легальних підставах будуть тут заробляти, а туди виводити зароблене?

А що стосується так би мовити пересічних українців, яким Клімкін пропонує надати дозвіл отримувати подвійне громадянство, то це взагалі перебуває за межами здорової логіки.

Можливо, я щось не розумію, але якось не можу пригадати хоча б один випадок в історії, коли країна, яка зазнала зухвалої зовнішньої агресії, у якості реакції на неї пропонувала своїм громадянам завести паспорти інших держав.

Ну, якось так. І на останок, дуже стисло, про продовження історії зі спірним рішенням Конституційного Суду, який скасував статтю Карного кодексу про незаконне збагачення.

Міжнародна антикорупційна організація Transparency International зробила офіційну заяву з цього приводу. Цитую: «Організація вважає, що рішення Конституційного Суду порушує міжнародні зобов’язання України. У зв’язку з цим, змушені попередити про існування реальних перспектив, що безвізовий режим із країнами Євросоюзу і фінансова допомога від Міжнародного валютного фонду можуть бути заморожені».

І на цьому фоні на ТБ з’являється інтерв’ю з головою НАК «Нафтогаз України» Андрієм Коболєвим. Він, коментуючи обіцянки кандидатів у гетьмани щодо зниження вартості блакитного паливо, заявляє – галопуючі ціни на газ – це головна умова співпраці України с МВФ.

Питання – так скільки ж там тих умов, про які нам невідомо? Яка з них першочергова? І головне – якщо фінансова допомога від МВФ все одно буде заморожена через нещодавнє рішення КСУ, чи означає це, що Коболєв негайно дасть команду знижати ціни на газ?

Та я й не розраховував на це. Просто так спитав. Схоже, таки й дійсно всі ці історії про жорсткі умови існують лише заради зовсім іншої, конкретної мети. Пише - bbcccnn.or