“Моя ватна тітка з Москви щось бубонить по скайпу про “розкольників”… – Ото на вашому місці я б не дуже за Гундяя пельку дерла. – Чому ж це?”
Моя ватна московська тітка щось бубонить по скайпу про “розкольників”, “анафему” та ще щось з репертуару Московської патріархії.
Слухаю в піввуха, і коли вона, нарешті, видихається (як для свого віку – так дуже не швидко), “янгольським” голосом вставляю свої “п’ять копійок”:
– Ото на вашому місці я б не дуже за Гундяя пельку дерла.
– Чому ж це?
– Бо ж вас саму в Полтаві хрестили, так що ви, таким чином, сама розкольниця.
– Та це коли було! Ще перед самою війною! Не було тоді ще ніякого розколу, не лякай мене!
– Та звісно, що не було. Тоді ще й самої РПЦ не було. Але чи ви впевнені, що московські попи погодяться вас відспівувати, якщо дізнаються, що вас хрестили в Полтаві?
Після довгої паузи:
– От же ж клята Україна – завжди наздогонить і будь-де знайде.
Я: – Навіть не сумнівайтеся.
Лідія Гайдар
