Пройшло перших 30 днів президенства Зеленського: сталося те, чого так боялися українці перед виборами
Велика кількість побоювань українців з приводу відсутності досвіду з найважливіших питаннях у Зеленського виправдовуються. Перший місяць, президенства, формальне і неформальне оточення президента присвятило інтригам навколо дати виборів і інформаційним вкидання-тестів. Причому всі озвучені ідеї стосувалися не планів зміцнення оборони і безпеки країни або нової економічної і соціальної політики, а провокаційному референдуму про російсько-українські відносини, “мінських угод” з маріонетковими режимами Кремля і відновлення експорту українських жартів на російський ринок.
Все, що відбувалося, нагадує стандартний епізод більшості голлівудських блокбастерів, коли головний герой навмання – “рвоне не рвоне” – перерізає один з різнокольорових дротів, пише в своєму блозі на “Обозревателе” український політик і громадський діяч Андрій Сенченко.
Сапери-любителі з оточення президента повним ходом окопуються на Банковій, але це не призводить до зміцнення його власних позицій. Більш того, виростає навколо президента частокіл неоднозначних персонажів здатних дуже швидко ізолювати тіло і розум від суспільства, позбавити його “свіжого повітря” і сформувати власні вертикалі впливу, за наслідки дії яких доведеться відповідати йому особисто. Того й гляди, треба буде всім світом визволяти президента Зеленського з оточення. Особливе занепокоєння викликає блок питань, що входять в споконвічно президентську зону відповідальності, – зовнішня політика, оборона і безпека. Більшість кадрових призначень в цій сфері не викликають відторгнення у фахівців і роздратування в суспільстві, хоча бажаючих підлити масла в вогонь громадських обговорень хоч відбавляй.
Сумнівним – не з точки зору особистості, а з точки зору ефективності, – виглядає призначення новоспеченого лейтенанта Баканова першим заступником голови СБУ. Перебуваючи в стані професійної невагомості, він не зможе ефективно управляти спецслужбою. Що ж стосується абсолютно законного бажання президента контролювати службу, то реалізувати його можна, призначивши Івана Баканова на вакантну посаду Уповноваженого Президента України з контролю за діяльністю СБУ. Ця позиція, при довірі і підтримці глави держави, в період реформування служби може означати набагато більше.
Мовчання нової команди з приводу Будапештських гарантій, звільнення військовополонених і заручників Кремля, з приводу компенсації збитку, нанесеного російською агресією країні і громадянам, явно демонструє, що президенту Зеленському намагаються нав’язати старий мінський сценарій Путіна-Порошенко.
Цьому за традицією активно сприяють європейські доброзичливці, скучили за взаємовигідною дружбу з кремлівським режимом. І нікого не цікавить, що за путінські задоволення і європейське спокій кров’ю розплачується Україна. Першу скрипку з точки зору осмислення стратегії в питаннях війни і миру повинна грати Рада національної безпеки і оборони України та її немаленький апарат. Однак призначення секретарем РНБО далекого від питань оборони і безпеки Данилюка і демонстративне зниження його статусу на Банковій перетворює Раду національної безпеки і оборони з органу, який виробляє стратегію дій, в орган спонтанного реагування на випадковий набір проблем. При цьому апарат РНБО з якоїсь подібності штабу Верховного Головнокомандувача на очах перетворюється в екскурсійне бюро по організації прес-турів в зону ООС і на полігони.
У той же час оборона країни вимагає екстрених заходів по стабілізації особового складу Збройних Сил та проведення якісних змін в армії. Незакінчене розгортання системи територіальної оборони продовжує провокувати агресора, а консервація проблем оборонно-промислового комплексу не дає країні переозброїти армію. Якщо на фронті ворога вдається стримувати, то в інформаційній сфері країна втрачає позиції кожен день. Загалом, час йде. Висадити два автоматних ріжки президентського терміну можна швидко. У ціль або в молоко.
