Син готовий брати кредит та влізати у борги – лиш б колишня жінка з дитиною на море полетіли. Я просто шокована поведінкою Оксани, невже їй постійно мало допомоги?!
Оксана ще за часи їх шлюбу з Максимом не давала нам життя, а як дитину народила, так взагалі нестерпною стала. Її нічого не цікавило окрім грошей.
Виявляється, Оксана звикла жити в розкоші. Тільки не відомо звідки та звичка взялась. Батьки в неї звичайні середньостатистичні люди. Батько на заводі працює, а мама вчителькою математики в школі. Заміж за багатія вона теж ніколи не виходила. Але весь час торочила синові про розкіш.
– Я звикла купувати собі тільки найкраще. Жодного разу не ходила в підробках. То ж ти маєш відповідати моєму рівню і приносити більше грошей додому. Бо те, що ти даєш суцільні копійки.
Я не знаю, як у Максима вистачало сил терпіти її вимоги і дорікання. Я б вже певно не витримала і виставила її за двері. Якось запитала в сина, чи нормально йому таке ставлення до нього.
– Мамо, я кохаю Оксану і зроблю все, щоб вона була щаслива. До того ж в її вимогах немає нічого такого. Вона жінка і хоче виглядати пристойно.
– Ой, синку, тікав би ти від неї, поки дітей немає, бо потім не відчепиться.
Та Максим мене не слухав, казав, що я вигадую дурниці. Через півтора року після весілля Оксана завагітніла. Я не знаю як мій синочок витримував всі примхи Оксани. Адже їй то полуниці закортить, то рибки, а Максим втомлений має бігати по магазинах, так ще й о третій ночі.
Всі ми трохи змогли видихнути, коли Оксана народила. Весь свій час вона приділяла доньці і вже не так насідала на Максима за гроші. Але ж Світланка швидко виросла і пішла в садок. Тоді знову почалось по колу. Оксані грошей вічно мало, а Максим зашивається між роботою і дитиною.
А якось Максим приходить після роботи додому, а Оксана лежить в ліжку з іншим чоловіком. Добре, хоч Світланку я в той день забрала до себе з садочка. Не треба дитині того бачити.
– Оксано, а що тут власне відбувається?
– А що тут відбувається? Ти сам винен! Після пологів припинив звертати на мене увагу. А мені теж хочеться тепла і любові, щоб на мене дивились в першу чергу, як на жінку, а не на маму донечки! От Володимир і зміг мені дати те, що не можеш ти.
– А коли я маю тобі це давати, якщо я весь час на роботі, бо тобі вічно грошей мало? А після роботи проводжу час з дитиною, бо тобі ніколи, ти приводиш себе в форму.
– То я ще й винна, що ти дружині часу не приділяєш?
– Я втомився вже терпіти таке ставлення до себе. Подаю на розлучення. Про дитину я не забуватиму, висилатиму щомісяця аліменти.
– Якщо ти подаси на розлучення дитини більше не побачиш.
Оксана знала, на що треба давити, та Максим не повівся. Він ще з дитинства був таким. Міг стерпіти все що завгодно, окрім зради. Оксана спочатку погрожувала, що не дозволить бачитись з дитиною, а коли почула скільки присудили платити аліментів Максимові, то заспокоїлась.
Коли процес розлучення закінчився, я видихнула. Нарешті син може спокійно жити. І перший місяць так і було. А потім Оксана певно подумала, що досить з нас спокійного життя і почалось знову.
– Максиме, Світлані потрібне нове взуття, надішли грошей.
– Максиме, у Світланки порвалась курточка, дай гроші на нову.
І так по колу. Мені цікаво куди вона діває аліменти, які Максим платить справно і ніколи ще не затримував. Щоб ви розуміли у сина зарплатня 20 тисяч в місяць. І з них 12 тисяч йдуть на аліменти доньці. Та Оксані все мало, вона окрім цієї суми вимагає ще.
А оце нещодавно подзвонила вже мені.
– Ми зі Світланкою збираємось поїхати за кордон на море. Хочу показати дитині світ, а то ж татові все ніколи було. Він же у нас бідненький тяжко гарує. Так от оплатіть дитині путівку. Ви все ж теж її бабуся. А то скільки мої батьки можуть допомагати?
Ну такого нахабства не могла стерпіти. Я не Максим – мовчати не буду. Висловила все, що назбиралось за всі роки.
– А скільки я тобі допомагала, коли ти була вагітною? А коли Світланка народилась, хто весь час був поруч? Я, а твоїх батьків щось я за 7 років шлюбу не спостерігала поруч. Вони хоч в курсі, що в тебе дитина є? То ж не треба мені тут починати. Тобі Максим в понеділок вислав 15 тисяч на дитину, це навіть більше, ніж він має платити. А в суботу я тобі надіслала ще три тисячі на онучку. То ж візьми звідки і оплати дитині путівку.
Сказала все, що думаю, невістці і відключилась. Ну це ж скільки нахабства треба мати, щоб отаке казати? Мій син днями і ночами гарує на роботі, а все зароблене відсилає доньці. Собі нічого не залишає майже. А Оксані все мало. Хай тепер попросить своїх батьків. Бо вони з’явились в житті подружжя двічі. В день нашого спільного знайомства і на весіллі. Думаю настав час і їм трохи побути з онучкою.
