Триває вiйнa, а ми живемо, як ніби її немає……начебто біля гробів танцюємо, об’їдаємося. Ми всі повинні обмежити себе у святах і салютах
АДА РОГОВЦЕВА
Я над цим важко замислююся… Триває війна, а ми живемо, як ніби її немає.
Ми всі повинні обмежити себе у святах і салютах.
Там, на війні, мерзнуть хлопці, недоїдають, смерті дивляться в очі. І гинуть. Ось ці дві реальності мене вражають. Адже начебто біля гробів танцюємо, об’їдаємося.
Це не означає, що життя повинно завмерти, але потрібно бути милосерднішими.
Ця небезпека не тільки над тими хлопчиками – вона над нами…
