В неділю подорожував до Польщі. Катастрофа! Національна біда! Неділя, родинний день, час коли можна провести час в колі друзів – тисячі українців лишають країну.
Неділя, родинний день, час коли можна провести час в колі друзів – тисячі українців лишають країну. Митний контроль відбувається за 30 секунд.
Жодної валізи ніхто не відчинив. В моєму вагоні люди зі всієї України – Київ, Херсон, Миколаїв, Харків, Дніпро, Львів….Хто вчитися, хто працювати. Найближчі мої сусіди вчаться та працюють в Польщі. Мчать з України свідомо.
З домом пов’язують лише батьки, яких бачить раз на пів-року. Катастрофа! На нашому заводі в Чехії працює 135 чоловік, 9 людей в цеху – українці! Їх поважає весь завод, серед керівників дільниць за них боротьба. Виховані, професійні, працьовиті.
Отримують не набагато більше! Живуть в скромних умовах. Основна мотивація – дати нормальне майбутнє для своїх дітей. В Чехії офіційно працює 420 тисяч українців. Кожного дня до тих хто облаштувався приїздять їх рідні, друзі, знайомі. Чехи будують гуртожитки прямо на територіях заводів…Жах!
P.s. Можливо справа не в перейменуванні вулиць?!? Можливо справа не в лозунгах?!? Можливо справа не в хіп-хоп висловлюваннях (завтра все буде, все закінчимо, всих переможемо)?!?
Молодь лишає країну бо не бачить перспектив (розмовляв з десятком людей в вагоні, всі як один – не бачать перспектив в своїй країні).
Потрібно дати можливість робити бізнес! Не обшукувати Трібо раз на рік, а дати працювати! Дати молоді стартовий капітал, дешеві кредити, підтримку…
Костянтин Єфименко
