В усіх цих, токсичних, польсько-українських історичних розборках, прозвучала нарешті дуже важлива думка
В усіх цих, тяжко токсичних, польсько-українських історичних розборках, що знов були активізувались на минулому тижні, прозвучала нарешті дуже важлива думка, висловлена якраз полькою – Ізою Хруслінською: за всіма такими “порахунками”, явно чи неявно, завжди криється – “сортування жертв”.
Такий собі “надгробний расизм”, “різне оплакування” по “княжому” й “смердівському” тарифах: коли 130 загиблих у Парижі потрясають світ, а кількадесят тисяч загиблих в Нігерії – це біжучий рядок у вечірніх новинах.
Волтер Дюранті (той, що в 1932 р. брехав у NYT, ніби в СРСР ніякого голоду нема), за спогадами сучасників, у 1950-ті признавався по п’яні, що чудово знав про голодну смерть мільйонів, “but what’s the big deal, they were only Russians” (с) (це про нас, якщо хто не зрозумів). І ось цей поділ жертв на “фаворитів” і “пасинків смерти” – це справді одна з найогидніших речей, що їх можна поставити на карб людському роду.
А Ізі Хруслінській – незмінний респект і дяка: Куди ми зайшли…. Що далі?
Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко)
