“Ви ж знаєте Луку Модріча? Йому доводилося грати в футбол на мінному полі. Ні йому, ні нам боятися нічого.” Як хорватські “діти війни” дійшли до фіналу ЧС-2018
“Ви ж знаєте Луку Модріча? Йому доводилося грати в футбол на мінному полі. Ні йому, ні нам боятися нічого”, – відповів 17-річний уболівальник.
Модріч – дійсно один з “дітей війни”, які відкрили нову сторінку в історії хорватського спорту. Кілька гравців основного складу пережили кривавий конфлікт, який виник після розпаду Югославії в 1991 році.
На одностороннє проголошення незалежності Словенією і Хорватією сербсько-югославські сили відповіли каральною операцією. Модріч і його партнер у збірній – захисник московського “Локомотива” Ведран Чорлука – стали біженцями на території власної країни.
У вигнанні
Ще кільком майбутнім футболістам довелося бігти з Хорватії. Родині зірки “Барселони” Івана Ракітіча вдалося влаштуватися в Швейцарії. Він згодом грав за всі її юніорські збірні, поки не вирішив виступати за основну збірну Хорватії.
“У дитинстві було важко зрозуміти, що творилося на Балканах. Батьки не говорили зі мною і братом про війну і про те, як вони втратили багатьох близьких. Нам пощастило”, – писав Ракітіч на сайті Players ‘Tribune.
Тікати з країни довелося і сім’ї Маріо Манджукича, який забив Англії переможний гол. Він виріс в Німеччині.
Модріч, звичайно, не ганяв м’яча на мінному полі. Але перші навички гри в футбол він дійсно отримав в портовому місті Задар, який тоді регулярно піддавався сербським бомбардуванням. Футбол допоміг йому впоратися з тим, що бійці сербської міліції вбили його дідуся і підпалили сімейний будинок.
Батьки тоді говорили дітям не йти далеко від бомбосховищ і остерігатись мін-пасток.
“Війна зробила мене сильнішим”
“Мені було всього шість років, і час тоді був дійсно важкий. Я погано пам’ятаю, але це не те, про що хочеться згадувати”, – розповідав Модріч в 2008 році.
Це був один з небагатьох випадків, коли він заговорив про війну. “Війна зробила мене сильнішим. Я не хочу, щоб ці спогади переслідували мене все життя, але не хочу і забувати про це”.
Такі ж спогади – у захисника Деяна Ловрена, який зараз виступає в англійській прем’єр-лізі за “Ліверпуль”.
Його родина втекла від війни до Німеччини. Їм не вдалося отримати притулок, і вони повернулися до Хорватії в кінці 1990-х.
На той час він частково забув рідну мову, і в школі йому доводилося важко. “Сьогодні, коли я бачу біженців з Сирії та інших країн, я думаю, що ми повинні дати їм шанс. Вони не хочуть брати участь у війні, яку розв’язали інші люди. Все, що вони можуть зробити, – це втекти від неї”, – сказав він.
Не всі поділяють цю точку зору. У лютому Amnesty International оприлюднила доповідь, в якій звинуватила уряд Хорватії в нездатності забезпечити ефективний процес надання притулку біженцям і мігрантам, які потрапили в країну нелегально.
Організація згадувала випадки насильства до них з боку поліцейських. Суд Європейського Союзу також визнав, що уряд Хорватії порушував закон.
У меншості
З населенням в 4,1 млн чоловік – лише трохи більше, ніж у Лос-Анджелесі, – після Уругваю в 1950 році Хорватія стала найменшою країною, яка дійшла до фіналу Чемпіонату світу з футболу.
Болісний процес здобуття незалежності породив націоналізм, який часом набуває потворних форм.
Після перемоги над Аргентиною на груповій стадії ЧС з роздягальні можна було почути пісню, популярну серед крайніх правих хорватських радикалів.
Але атмосферу патріотизму можна відчути всюди. У день півфінального матчу проти Англії хорватська газета Jutarnji опублікувала редакційну статтю, в якій закликала футболістів “в єдності битися з кров’ю, потом і слізьми”.
“Навіть малі народи можуть прославитися, якщо працюють спільно”, – говорилося в статті.
Окрім цього, президент Хорватії Колінда Грабар-Китарович двічі порушила протокол на матчі з Росією: спочатку – з’явилась у VIP-ложі стадіону у футболці національної збірної, а потім – емоційно святкувала гол прямо на очах у російського прем’єр-міністра Дмитра Медведєва.
Проте на полі Хорватія показує видатну командну гру і здатність пробігти стільки, скільки потрібно.
Збірна провела на полі по 120 хвилин у всіх трьох матчах плей-офф, і тепер експерти думають, чи зуміють хорватські футболісти відновитися до фіналу. Але те ж питання турбувало всіх і перед півфіналом, що, за словами Модріча, лише допомогло команді додати в швидкості.
“Це була величезна помилка. Після всіх цих слів реакція у нас була одна: “ОК, подивимося, хто сьогодні втомиться”. Ми домінували протягом усієї гри – і фізично, і психологічно”, – сказав півзахисник мадридського “Реала”.
