Віталій Портников: “На момент розпаду Радянського Союзу я жив в Москві у власній квартирі, мав жадану для багатьох московську прописку і, відповідно, право на громадянство Російської Федерації.”
На момент розпаду Радянського Союзу я жив в Москві у власній квартирі, мав жадану для багатьох московську прописку і, відповідно, право на громадянство Російської Федерації.
Перше, що я зробив після проголошення незалежності України і відкриття консульських установ – виписався з квартири і звернувся до посольства Росії з заявою про невходження до громадянства чужої країни. Після цього я жив в Росії ще 15 років. З українським паспортом. Як іноземець. Реєструвався щороку. Мав вічні проблеми то з цією реєстрацією, то з акредитацією при МЗС, то з машиною, то зі сплатою податків – я платив удвічі більше за росіян. Я розумію, що для багатьох я тупий лох, який відмовився від кращого в світі паспорта. Але мені плювати, що вони про мене думають. Я хотів бути чесним перед своєю країною і самим собою. Мені чужого не треба.
