Їхав якось в купе з одним дядечкою років 50 приємної зовнішності. І розповідав цей дядечка двом тітонькам бальзаківського віку, який ...
Дядечку точно знав, що вся кримінально-нарко-алкоголічні армія ДНР-ЛНР не протрималася б і тижня, якби нашим військам дали команду «вперед». Але команди все немає і немає. Тому що на цій війні олігархи наживаються. Наші і російські. А разом з ними Порошенко і Путін. Змовилися в загальному.
Розповідав все це симпатичного виду дядечка дуже переконливо. Не за горілкою дешевої – за пляшкою коньяку «Тиса» з тоненькими скибочками лимона. Словниковий запас у нього в порядку. Форма подачі – інтелігентна – аж очі злипаються.
Дамочки мружилися, попиваючи коньячок і ласкаво так посміхалися, привітно киваючи фарбованими під блондинок кучерями. А полководець все не вгамовувався і, чим більше падав рівень коньяку в пляшці, тим масштабніше був його аналіз стратегічної обстановки.
Увійшовши в раж, він навіть почав писати на скатертини щось на зразок карти: ось тут Горлівка, Тут Дебальцеве, тут Донецьк – ось звідси можна вдарити у фланг, охопити, відрізати, увійти в місто …
В якийсь момент, не витримавши психологічного напруження, яке відчуває кожен полководець при розробці військового плану, він звернувся до мене, мирно читає книгу громадянину: – Адже так? Адже правильно ж?
Даремно він це зробив. Акуратно відкладаю книжку і питаю привітно: – Ви в якому секторі воювали?
Ні, мужичок не воював. Як можна? За інтереси олігархів. Нехай син Порошенка це саме …
Питаю ще більш ласкаво: у вас якесь звання у військовому квитку? Молодший сержант.
Рід військ? Пом’явшись, стратег знехотя зізнається: Внутрішні війська.
Ось як! Так ми з вами колеги. Ви в конвойних служили? А я в «Кобрі». Калачевській бригаді оперативного призначення. Спецназ Внутрішніх військ. Як і Ви – ще при СРСР. В основному, в Карабасі довелося оперувати, але і в Єревані постріляти, і в Нахічевані теж. Але, окрім вельми специфічної підготовки, нас ще натаскували і як елітну мотострілкову частина. І ось у мене до Вас, громадянин стратег одне просте запитання: ви коли-небудь вели бій в місті? Мені – доводилося, а Вам? Ви уявляєте собі, що це таке? Ви знаєте, що таке штурм забудови? Американські бойовики і російські наскрізь брехливі фільми «про Чечню» тут не помічники.
Російська армія в знаменитому новорічному штурмі Грозного убитими, пораненими і зниклими безвісти втратила до 50% особового складу, півсотні танків і майже 150 БМП. На Грозний проти 6 тисяч бойовиків, які мали на озброєнні легку стрілецьку зброю, допотопні РПГ-7 і десяток старих танків, російські кинули майже 20 тисяч солдатів, 250 танків, 250 гармат і мінометів. Ну і майже 500 бронетранспортерів і БМП.
І вся ця армада поставленого завдання не виконала, зазнавши колосальних втрат. П’ять тижнів потім активно рубалися в місті, плюс пару тижнів локальних боїв; загальні втрати убитими, пораненими і зниклими безвісти – 6,5 тисяч. Це тільки за офіційними даними Міністерства оборони РФ. Насправді – більше і набагато.
При цьому Грозний був буквально стертий з лиця землі килимовими бомбардуваннями і ударами великокаліберної артилерії по площах. Не по міським площам, а по квадратах на карті. І 30 тисяч убитого «мірняка».
Грозний за своєю площею і кількістю населення можна порівняти з Горлівкою. Ви, інтелігентний дядько, який вважає Порошенко дурнем і негідником, які не бажають закінчувати війну – ви погодитеся заплатити за взяття Горлівки такою кількістю життів українських солдатів? А мирного населення? І розбитим на додачу містом. Не полінуйтеся – подивіться, як виглядав Грозний після двох місяців боїв.
Павло Правий
