Історія про туфлі, яка змінила моє відношення до життя
Платня маленька, потрібно бути дуже, дуже бережливою. Економити і розумно витрачати гроші на господарювання. Вона так і робила. Так і жила.
А потім побачила в магазині ці туфлі. Розкішні, модні, лаковані, на каблучку-“чарочці”. І купила. Вони якраз на ногу підійшли, як влиті. І вдома завела патефон і танцювала трішки: вона ж два роки не танцювала. І два роки вела заощадливе життя, розраховуючи кожну копійку, хоча жити не дуже й хотілося. Вона сумувала за чоловіком і за хлопчиком. Туфлі були дуже дорогими, їй довелося витратити усі гроші. І вона з жахом думала, як житиме з дітьми і що буде завтра.
А нічого поганого не сталося. Позичила грошей, потихеньку віддала, наливала собі менше супу і м’ясо віддавала дочкам. А сама хліб їла і кип’яток пила – це дурниці, тому що були туфлі. З бантами!
Вона в цих туфлях пішла на вечірку до знайомих, там в неї закохався директор пивного заводу, зробив пропозицію, і через рік вона вийшла заміж. І досить щасливо жила. І дівчатка були одягнені й ситі, і обоє отримали вищу освіту.
Хоча війна була і всякі жахіття, але туфлі, спогад про туфлі – вони зносились, звичайно, – дуже підтримував! Це був найбільш радісний спогад! І в 90 років прабабуся згадувала купівлю цих чудових туфель і, посміхаючись, розповідала в деталях і в особах той момент хвилювання… Вона рідко посміхалася: життя було суворе.
І ось що я думаю: купіть собі те, чого душа просить. Навіть якщо грошей дуже мало. Позичте трішки, перекрутіться, відкладіть купівлю шпалер або садового інвентарю. Чи унітазу. Чи ще чогось важливого. Деякі покупки можуть врятувати життя і змінити долю, хоч без них цілком можна обійтися – без туфель з бантами. А ви все одно купіть. І щось хороше станеться. І жити захочеться. І танцювати під патефон. І познайомитеся з ким-небудь цікавим. А потім правнучці розповісте про туфлі. У 90 років. Посміхаючись..
