Розповідь «Їжачок». Варто прочитати кожному…
Славік притягнув їжачка в шапці, побіг до дивана, на якому лежав тато з розкритою газетою, і, задихаючись від щастя, закричав:
– Тату, дивись!
Батько відклав газету і оглянув їжачка. Їжачок був кирпатий і симпатичний. Крім того, тато заохочував любов сина до тварин. Крім того, тато сам любив тварин.
– Хороший їжак! – сказав тато. – Симпатяга! Де дістав?
– Мені хлопчик у дворі дав, – сказав Славик.
– Подарував, значить? – уточнив тато.
– Ні, ми обмінялися, – сказав Славик. – Він мені дав їжачка, а я йому квиток.
– Який ще квиток?
– Лотерейний, – сказав Славко і випустив їжачка на підлогу. – Тату, йому треба молока дати ..
– Стривай з молоком! – строго сказав тато. – Звідки у тебе лотерейний квиток?
– Я його купив, – сказав Славик.
– У кого?
– У дядька на вулиці … Він багато таких квитків продавав. За тридцять копійок … Ой, тату, їжачок під диван поліз …
– Стривай ти зі своїм їжачком! – нервово сказав тато і посадив Славка поруч з собою. – Як же ти віддав хлопцеві свій лотерейний квиток? .. А раптом цей квиток що-небудь виграв?
– Він виграв, – сказав Славик, не перестаючи спостерігати за їжачком.
– Тобто як це – виграв? – тихо запитав тато, і його ніс покрився крапельками поту. – Що виграв?
– Холодильник! – сказав Славик і посміхнувся. – Що таке?! – тато якось дивно затремтів. – Холодильник?! Що ти мелеш? Звідки ти це знаєш ?!
– Як – звідки? – образився Славко. – Я його перевірив по газеті … Там перші три циферки збіглися … й інші … І серія та ж! .. Я вже вмію перевіряти, тату! Я ж дорослий! – Дорослий ?! – Тато так зашипів, що їжачок, який виліз з-під дивана, від страху згорнувся в клубок.
– Дорослий?! Міняєш холодильник на їжачка?
– Але я подумав, – злякано сказав Славик, – я подумав, що холодильник у нас вже є, а їжачка немає …
– Замовкни! – закричав тато і схопився з дивана. – Хто ?! Хто цей хлопчик?! Де він?! – Він у сусідньому будинку живе, – сказав Славик і заплакав. – Його Сеня звуть …
– Йдемо! – знову закричав тато і схопив їжачка голими руками. – Йдемо швидко !!
– Не піду, – схлипуючи, сказав Славик. – Не хочу холодильник, хочу їжачка!
– Так підемо ж, телепню, – захрипів тато. – Тільки б повернути квиток, я тобі сотню їжачків куплю …
– Ні … – ревів Славко. – Не купиш … Сенько і так не хотів мінятися, я його ледве умовив …
– Теж, видно, мислитель! – єхидно сказав тато. – Ну, швидко! Сені було років вісім. Він стояв посеред двору і з острахом дивився на грізного тата, який в одній руці ніс Славка, а в іншій – їжака.
– Де? – запитав тато, насуваючись на Сеню. – Де квиток? Кримінальник, візьми свою колючку і віддай квиток!
– У мене немає квитка! – сказав Сеня і затремтів.
– А де він?! – закричав тато. – Що ти з ним зробив, лихвар? Продав?
– Я з нього голуба зробив, – прошепотів Сеня і запхикав.
– Не плач! – сказав тато, намагаючись бути спокійним. – Не плач, хлопчику … Значить, ти зробив з нього голуба. А де цей голубок? Де він?
– Він на карнизі засів … – сказав Сеня.
– На якому карнизі?
– Он на тому! – і Сеня показав на карниз другого поверху.
Батько зняв пальто і поліз по водостічній трубі. Діти знизу із захопленням спостерігали за ним. Два рази тато зривався, але потім все-таки доповз до карниза і зняв маленького жовтенького паперового голуба, який вже злегка розмокнув від води. Спустившись на землю і важко дихаючи, тато розгорнув квиток і побачив, що він випущений два роки тому.
– Ти його коли купив? – запитав тато у Славка.
– Ще в другому класі, – сказав Славик.
– А коли перевіряв?
– Вчора.
– Це не той тираж … – втомлено сказав тато.
– Ну і що ж? – сказав Славик. – Зате всі циферки сходяться … Батько мовчки відійшов убік і сів на лавочку. Серце шалено калатало в грудях, перед очима пливли помаранчеві кола … Він важко опустив голову.
– Тату, – тихо сказав Славик, підходячи до батька. – Ти не засмучуйся! Сенько каже, що він все одно віддає нам їжачка …
– Дякуємо! – сказав тато. – Дякую, Сеня … Він встав і пішов додому. Йому раптом стало дуже сумно.
Він зрозумів, що ніколи вже не повернути того щасливого часу, коли з легким серцем змінюють холодильник на їжака.
