Не доброго дня, нешановані мною очільники сусідньої країни Ме і Пу. Вас спіткало лихо.
Вас спіткало лихо. Ваші радники п’ють. До такої думки мене підштовхнув регіт українців на ваш санкційний список. Новина, про те, що я потрапила під ваші санкції застала мене в Черкасах у державному університеті, де ми з науковцями, громадськими активістами та студентами обговорювали плани по пришвидшенню українізації України та активізації процесу знемосковщення українців.
Заглянувши до вашого списку, я зрозуміла, чому українці регочуть.
Якби у списку була я і мої однодумці, які утверджують українську Україну, тоді все було б логічно, бо ви проти України. Так би мовити, найшла коса на камінь. Тому ви з нами і воюєте. Звідси і список із санкціями.
Одначе, переглянувши прізвища, я побачила, що до списку потрапили люди, які воюють в середині України проти української України, як і ви. Наприклад, міністр освіти Гриневич Лілія і народний депутат Подоляк Ірина воюють проти мене, моїх однодумців, проти української України. Ці особи всіма силами стримують поступ української мови, прописують в законах норми, які вивищують мови меншин (вашу мову) і звужують українську. Пані міністр не карає освітян – порушників закону, які викладають у вишах вашою мовою. У нас Закон про вищу освіту не дозволяє це робити, викладання повинне бути лише українською, але міністр прикриває злочинців. Вона ж вводить книжки українським діточкам з вашим двоголовим орлом, оспівуванням вашої країни, яка для українців є агресором. Подоляк підтримує квоти на українську мову на ТБ, захищає мови меншин (вашу мову), посуваючи українську, оголошує у Львові акції «Львов говорит по-русски. Вони багато чого роблять проти України, прикрившись вишиванками, і мали б від вас отримати медальку, а не санкції. Та хіба лише ці зі списку заслужили вашу медаль. А Опоблок?
Тому, ми, українці, робимо висновок, що списків очевидно було два. На медаль і на санкції. Хтось із ваших радників, мабуть з бодуна, склав два списки в один і дав вам на підпис.
У нас в Україні теж так буває: президентові подають на підпис для нагородження – негідника, або для арешту – людину, яка заслуговує нагороди. Тому ми поблажливо поставилися до такого вашого проколу. З ким не буває.
Мені тут українці підказують, може то не з бодуна, а з великого розуму ваші радники таку спецоперацію розробили: внесли в один список людей, які вам в Україні допомагають, і людей, які вам як кістка в голі, щоб сплутати українцям карти. Мовляв, українці цих ваших помічників неправильно зрозуміли, насправді, то не ваші помічники, а українські патріоти, на яких навіть санкції наклали. То мушу вас розчарувати. Українці давно не ті простачки, до яких ви звикли. Ми давно розібралися, хто є хто. І жодні ваші списки нам не роблять погоди в наших рішеннях. Ми живемо своїм розумом і нам байдуже до вас.
Тож радники ваші таки щось напартачили і це нас насмішило.
На прощання хочу сказати, що в одному ви молодці. Почали вчити українську мову. Воно й правильно. З початком вашої війни проти нас ми ж по-вашому нічого не розуміємо. От ЯК би ми дізналися, що є такий список? Правильно, що написали по-українському. По колишній дружбі хочу шепнути: «Вчіть китайську. Поки ви їсте з думкою про Україну, спите з думкою про Україну, кохаєтеся з думкою про Україну – якось (зовсім скоро) озирнетеся, а навколо вас Китай і мова державна – китайська»…
Бувайте. Мрію про вас нічого не знати. Чого і вам бажаю, не знати нас, не чути і не бачити. Забути про нас зовсім. Відчепитися.
Вам нашого поступу до української України НЕ СПИНИТИ. Слава українській Україні!
Larysa Nitsoi
