Все буде Україна

або
– ой, Галя, рішили, шо цього року на проводи не понесем пластикові квіти на цвинтар – хай люди шо хочуть то кажуть, той пластик ше 500 років лежатиме, краще наріжу тюльпанів, мама любила;

або
– Діма, а давай за ті гроші, шо ми на плазму назбирали, поїдем в Прагу, побачим європу вживу, а то по тєліку таку фігню показують, хай краще його не буде;

або
– Юра, знаєш, ми з татом рішили, шо не будем дядька Максима просить, шоб тебе на роботу встроїти, бо тобі треба вміти самому в житті находити можливості, а то в 40 років буде, шо сам нічого не вмієш, а мама з татом вже не поможуть;

або
– Юля, я не буду тебе поза чергу до доктора заводить: це хороший доктор, він і так зарплату нормальну має, підпиши з ним декларацію і не переживай – в кишеню не треба платити. то не доктор, шо “без кишені” не працює;

або
-Катя, а давай сходимо на сесію сільради завтра, послухаєм, що вони говорять і які там плани по бюджету на той рік, сесія ж відкрита, для кого хочеш;

або
Оксана Григорівна, а ви проходили курс психології на ЕдЕрі? знаєте, я все відео передивилася і мені з моїм класом стало багато простіше общатися, дуже рекомендую, зовсім не то, шо нам в інституті розказували;

або
пацани, сорян, я сьодні вечером занятий – рішив англійську підучити, бо воно пригодиця, хто знає нормально, точняк більше заробляє;

або
– баба Вєра, ну нахєра ви прискаєте город, ше й наколотили шось саме дешеве, воно знаєте, яке ядовите, ви ж і інструкцію не читали – там не “на око” треба лити

або
– син, скажи Леські своїй, шо хай не боїться на майські приїжати – ми з батьком рішили не садити більше картошку, а то роботи до чорта, приймають по 4 грн, а їсти її стільки, вже ніхто й не їсть, не голодні ж роки. ми броколі 3 сотки посадили. і подивись там в городі книжку про пермакультурний город, воно кажуть не тре так тяжко робити, а урожаю даже більше

або,
– Маргаріта Рафаіловна, нам трохи страшно, шо нашим дітям будуть занижать оцінки, но ми всьо равно рішили попросити у вас звіт по використанню батьківських внесків, бо знаєте 20 тисяч гроші не малі. і навіть, якшо ви моїй малій занизите оцінку, хай краще так, чим вона буде бачити, що її батьки як вівці.

або
– Гріша, йопта, ти куда батарєйку в мусор кинув. Там бл* ртуть – мільйон таких батарейок на звалищі і воду в радіусі 50 км не можна пити, твої внуки, шо з Марса будуть льод возити?

або
– так, Ксюнь, на ці шашлики берем не пластикові стаканчики, а кожен свою чашку, бо ми так на нашу компанію за рік тільки стаканчиків 300 штук викидаєм, а скільки таких як ми?

або
Андрій Павлович, я знаю, шо то ваш кум і нема в цьому питанні нічого сложного, хай бере талончик і сідає в чергу, а то я себе кожен раз мудаком чувствую з цим проведенням поза спини.

або
– Анічка, я просто зайшла сказати спасібо за то шо ви робите в нас ото осбб, а ту відьму не слухайте, я її вже 40 років знаю, вона просто не вміє людям довірять

або
– доця, навчи мене ті платьожки через термінал платить, чи інтернет, чи плати мені кожен місяць, а я тобі гроші буду отдавать, нема сил вже в тих очередях стоять.

і це ті зміни, які кожен може зробити сам вже зараз, бо це єдина можливість жити в здоровій країні. Не може прийти батько в ролі президента і все зробити замість людини, просто так не буває.

а голосувати буду за кандидата, що вміє робити зовнішню політику, бо це те, чого самі ми не зробимо

Iryna Koida