ЖУРНАЛІСТ: 21 століття. Ну що, відчули себе на дні? Діти плачуть, бояться пити, терплять і мучаться
Думаю — написати короткий пост чи довгу рефлексію…
В українській школі все ще трапляються тортури. Водночас, є хороша новина — батьки перестають про це мовчати і починають захищати гідність своїх дітей. І тут знаходяться директори, які, як колись процитувала Alena Parfenova „знаю я, как ставіть на мєсто такіх радітєлєй».
Відвертими тортурами, приниженням гідності, знущанням є туалети як на фото. Так, я знаю, що їх досить багато по всій Украіні. І що знаходяться вчителі і директори, які на це відповідають «а шо тут такого». Але сьогоднішня історія пробила дно.
В одній школі всі батьки першокласників не змовчали, а написали колективного листа директору. Ввічливо пояснили, що 6-річні діти бояться цих чорних дірок і не знають, як цим користуватися і взагалі-то набули чинності нові ДБН, тому в початковій школі мають бути унітази дитячого розміру. І навіть встановили самі дитячий унітаз в окремій кабінці (один, решта — ось така гулагівська параша). Ну і взагалі-то підняли питання, що треба б і решту туалетів зробити більш цивілізованими. Бо ще й старшокласники в цей туалет першачків чомусь ходять — і тут батьки першачків познайомилися з батьками старшокласників. Бо вони теж не раз писали листи директору — виявляється, в цій школі на 900 дітей один хлопчачий і один дівчачий туалет і на численні звернення відремонтувати інші директор не реагує, кошторисних запитів на це не подає.
Ну, раз не чують, батьки написали звернення в міське управління освіти. Відповіді не отримали (вже три тижні пройшло), зате отримали батьківські збори: де директор розказала батькам багато цікавого, що ремонту додаткових туалетів вона не допустить — «потому что кто будет эти унитазы убирать?!!!!»
Ну, що відчули себе на дні? Так от, знизу постукали. Поки батьки переварювати цей ппц, щоб остаточно прибити їх і показати хто в домі господар, директор розпорядилася …. зняти двері в тій єдиній кабінці, в якій батьки поставили окремий дитячий унітаз! І це було зроблено.
Діти плачуть, бояться пити, терплять і мучаться. Бояться навіть думки, що в школі захочеться по-великому. Думаю, зайве додавати, що туалетного паперу в школі теж нема? Батьки в розпачі, готові боротися за гідність дітей, але від міського управління освіти поки у відповідь тиша.
Вибачте, дорога стрічка, я не могла увійти у вихідні з цією інформацією наодинці. Знайте про це і ви. А з понеділка я цій директорці не заздрю
Ivanna Kobernik
