Коли ця жінка почула розмову двох чоловіків про їх дружин, вона була вражена…
Один з чоловіків заговорив про свою дружину, а потім запитав свого товариша про його, який і розповів цю дивовижну історію…
“Друже, … мені було лише 21, коли я з нею познайомився. Я побачив її через весь зал і сказав: “Це йде моя майбутня дружина. У цій дівчині було щось особливе. Кожен день, я йшов з дому і працював по 12 годин, а коли повертався, то гаряча вечеря завжди чекала мене на столі. Після того, як ми відводили дітей спати, ми були настільки стомлені, що йшли прямо в ліжко, і лежали там, просто обнявшись. Я завжди був щасливий, знаючи,що в моїх обіймах саме вона. Я щовечора говорив їй, що поки вона зі мною, я відчуваю себе на коні. Вона була моєю королевою, друже.
Я говорив їй кожен день, що вона – королева усього мого життя. У відповідь моя королева весь час надихала мене, щоб я був гідним чоловіком. Вона підштовхувала мене, щоб я шукав Бога і любив його всім серцем, вона підштовхувала мене, щоб я був кращим татом, і ти можеш запитати моїх дівчаток, і вони скажуть тобі, що у нас з дружиною не було б таких стосунків, якби вона весь час не підштовхувала мене на подвиги. Деякі люди просто роблять свою справу, розумієш? Деякі люди просто роблять так, що ти хочеш стати кращим, ніж ти є насправді.
Але, одного разу, вона захворіла. Я не дуже хвилювався за це – усі іноді хворіють. Але доктор, здавалося, думав, що це було серйозно. Ну, брате, лікарі мали рацію. Вона запитала мене, чи одружуся я знову, якщо вона помре. Вона не могла уявити мене з іншою жінкою. Я сказав їй, що я ніколи не зможу знайти другу королеву. Але знаєш, що? Вона не повірила мені! Ця жінка подивилася мені в очі і сказала: «Я знаю тебе краще, ніж ти сам! Ти чоловік, поруч з яким завжди повинна бути жінка. Ти не можеш бути щасливим наодинці! »
Я подивився в її великі карі очі, і сказав: ‘Люба, мені не потрібна жодна інша жінка, мені потрібна тільки ти. Ти завжди будеш єдиною для мене”.
Після року боротьби за життя, багато що змінилося. У нас більше не було вечері на столі, коли я приходив додому. Замість цього, я після 12 годин роботи, повертався додому, брав мою дружину на руки і приносив її до столу. Я хотів готувати вечерю разом з нею, щоб вона сиділа поруч і дивилася на мене, і ми могли просто поговорити, ніби нічого не змінилося.
Іноді, нам хотілося поїсти разом, щоб ми могли побачити один одного. Були дні, коли мені доводилося годувати її, і вона плакала і просила вибачення за це, а я її заспокоював. Вона була дуже хвора … А я нічого не міг зробити. Їй доводилося постійно приймати ліки, кожні 4 години. Тому, після кожної вечері, я відразу ніс її назад в ліжко, лягав поруч і обіймав її так міцно, як і раніше, і все було добре. Як я вже говорив, для мене нічого не мало значення, поки я міг тримати її в своїх обіймах.Кожні 4 години мені доводилося вставати і нести їй ліки. Але ці 4 години, коли я міг просто побути поряд з нею …, я б не проміняв їх, ні за що! ”
Настало довге мовчання, яке ніхто з нас не наважувався порушити.
“Минуло 2 роки, з тих пір як вона хворіла, а я був поруч, як віддана собака … Я бачив, що все підходить до кінця. Ми обидва знали, що вона не повернеться … І в один сонячний день вона лежала у мене в обіймах, а на наступний день … вона пішла. Це вбило мене, і пройшло багато часу, перш ніж я зрозумів, що їй там дійсно краще. Їй не треба більше приймати ніяких ліків, не треба більше їсти мою противну їжу …
Я знаю, що все ще тримаю її … Друже, я не знаю, що робити з її речами. Я маю на увазі … я не можу позбутися їх. Весь її одяг все ще знаходиться в нашій шафі, я дістав її фотографії, і поставив їх біля ліжка – неначе вона сама залишила їх там. Я хочу вірити, що вона ще тут. Мої дочки кажуть мені, що я повинен прибрати їх звідти і привести кімнату в порядок, але я провів все своє життя в цьому будинку поруч з нею. Це все ще наш будинок … ”
Стояла тиша. Я ніколи не чула, щоб людина говорила з такою цілковитою повагою і захопленням. Було очевидно, що він щиро любив і обожнював свою дружину.
Інший старий порушив мовчанку і сказав: “Друже, це, напевно, було дуже важко. Я маю на увазі … піклуватися про неї і робити все за двох”.
Раптом на обличчі старого з`явилася посмішка. Він посвітлів, і сказав:
“Брате, це був привілей – служити моїй королеві настільки довго, наскільки я міг це робити”.
