Потреба потіснитися солодша свободи
У перший рік шлюбу, коли дружина їхала на кілька днів в інше місто до родичів, я розвалювався на нашому двоспальному подружньому ліжку, блаженно-безкарно, на всю його ширину, загрібаючи під себе обидві подушки, і засинав в позі зірки посередині. Це було таке маленьке свято холостяцької свободи, маніфест колишньої вольниці.
Але вже через кілька років, коли дружина їхала в село з сином, я тихенько лягав на свою сторону нашого подружнього ліжка і засинав, не чіпаючи її подушки. У якийсь момент прийшло усвідомлення того, що солодше свободи – потреба потіснитися, щоб дати іншому місце поруч з собою?
