Чекалкін : «Зрушив лавину»- Європейські ЗМІ жoрсткo критикують Зеленського.
На своїй сторінці в Фейсбук Дмитро Чекалкін написав допис. Публікуємо мовою оригіналу. Орфографію та синтаксис збережено :
“Інтелектуальна катастрофа”
Німецька газета написала про Україну після перемоги Зеленського.
«Ніби бугай перед горою» (німецький еквівалент приказки: «Мов баран на нові ворота»: в президента Зеленського – інший соціокультурний код, ніж в європейських політиків.
Україною керує герой серіалів, який більш розуміється на російських комедіях, аніж на власній країні.
«Гібридна війна» в Україні для більшості європейців є «забутою війною» – про неї в Євросоюзі мало згадують та пишуть. А от про українського президента – навпаки. Зеленського згадують все частіш, через те, що саме він, нехай і не бажаючи того, «зрушив лавину» – процес імпічменту свого американського колеги Дональда Трампа. Тому увага до особи нового українського лідера в європейській пресі, а особливо після паризької зустрічі з Путіним в «нормандському форматі», є підвищеною – щоправда, не сказати, що надто вже дружньою. Європейські ЗМІ жорстко критикують Зеленського. Один із прикладів – редакційна стаття берлінської газети Tageszeitung (TAZ).
Президент Зеленський видає себе за «близького до народу» президента, й тому теми, яких торкаються інтелектуали та митці, здаються йому ледь-ледь зрозумілими або несерйозними. Про деякі із них він взагалі чує вперше.
Суть проблеми полягає навіть не в тому, що він вийшов на політичну арену як новачок. За винятком апаратника Леоніда Кравчука, жоден український президент ніколи не був професійним політиком. У цьому контексті українське суспільство є дуже нетрадиційним. Дуже показовим є те, що цим вибором нового президента суспільство продемонструвало споживацьку поведінку. Зрозуміло, що споживачі мають більшість і, звичайно, їхні інтереси спрямовані на стабільну заробітну платню, регулярні відпустки, низькі ціни на електрику та опалення й таке інше.
Споживачам не потрібні бої, не потрібне опрацювання індивідуальних чи колективних травм, вони не бажають відповідати на соціальні виклики, перейматися суспільними проблемами, і майбутніми також. Вони не хочуть підпускати нічого подібного до своєї зони комфорту.
В той час, як багато європейських політиків принаймні роблять вигляд, що розділяють культурні погляди інтелектуалів та митців у своїх країнах і можуть слідкувати за дебатами про соціальні та культурні цінності, український президент не має про те жодної уяви. Його орієнтирами є російські комедії. Чи чув він бодай один раз про українських дисидентів на кшталт Івана та Надії Світличних? Це – цілком інший вид комунікації та мови.
Письменники та інтелектуали працюють із мовою. Коли зустрічаєшся з людиною вперше, чуєш не лише те, що вона каже, а й сприймаєш, як вона це каже. Мова президента, його манера спілкування для більшості українських інтелектуалів є неможливою для сприйняття. Це – мовне та інтелектуальне зґвалтування.
Інтелектуали та митці відчувають провину через те, що це так сталося. Вони гніваються на себе та на інших, вони відчувають сором за свою країну – й, перш за все, за самих себе.
За матеріалами сторінки в Фейсбук Дмитра Чекалкіна
