Все буде Україна

Його ініціаторами виступили низка народних депутатів, серед яких Сергій Березенко (Блок Петра Порошенка) та Антон Геращенко (Народний фронт). Проте розробкою документа займався Офіс реформи адмінпослуг (проект EDGE, що фінансується урядом Канади), який діє при Мінекономрозвитку.

Проект пропонує впровадити в Україні декларативний принцип реєстрації місця проживання, який діє у Німеччині, Латвії, Нідерландах та деяких штатах США. Крім того, звернутися по послугу можна буде онлайн, так само в електронному вигляді їх отримати. Зникне необхідність паперових довідок, впровадяться механізми запобігання зловживанням, а інформація про реєстрацію особи в реєстрах стане актуальною і достовірною.

Спрощення реєстрації новонароджених

За словами авторів, у багатьох країнах існує практика надання адміністративних послуг комплексно «за однією життєвою подією». Наприклад, у зв’язку з народженням дитини. Таку ж практику пропонують впровадити в Україні. Батьки прямо в пологовому будинку зможуть звернутися до спеціальних працівників – адміністраторів – і на місці отримати такі послуги:

Реєстрація місця проживання дитини;
Призначення допомоги при народженні;
Реєстрація в електронній системі охорони здоров’я eHealth;
Видача посвідчень багатодітної сім’ї;
Визначення походження дитини, якщо батьки не перебувають у шлюбі;
Визначення її належності до громадянства України;
Присвоєння дитині унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Як зазначив Березенко, можна буде також оформити всі послуги самостійно, без адміністратора, але для цього потрібен електронний цифровий підпис (ЕЦП). «Закон дозволить замінити до 32 документів фактично на один, потрібно мати власний електронний цифровий підпис. У такому разі мама зможе без адміністратора все це зробити онлайн, оскільки сервіс присвоєння ЕЦП буде надаватися також у стінах пологового», – розповів він.

Досвід Сербії
Екс-міністр внутрішніх справ і державного управління Словенії Грегор Вірант впроваджував такий проект у Сербії. За його словами, перелік послуг, які сербський уряд надає при народженні дитини, дуже схожий на перелік таких послуг в Україні. І до реформи їх отримання було доволі складною й заплутаною процедурою. Це реєстрація дитини з ім’ям, яке дається їй при народженні, реєстрація місця проживання, реєстрація в системі медичного страхування, державна і місцева допомога, яка виплачується батькам при народженні дитини.

Такі послуги в Сербії тепер надаються за принципом єдиної зупинки, або ж єдиного вікна, зазначив Вірант. Цією єдиною зупинкою визначили пологовий будинок.

«Крім того, батьки не заповнюють форми. Вони не мусять писати заяв ні від руки, ні в електронній формі. За них усе заповнює персонал лікарні. Все, що мають зробити батьки – це подати свої паспорти, вибрати ім’я дитини і визначити адресу реєстрації дитини, якщо вони зареєстровані в різних місцях», – зазначив фахівець.

За його словами, експерти підрахували, що до реформи батькам треба було витратити 10 годин свого часу, відвідати п’ять держустанов від 8 до 11 разів, а надання послуг тривало три-чотири тижні. Зараз усе відбувається в лікарні за 15 хвилин. «Батьки їдуть додому й отримують sms-повідомлення: вашу дитину було зареєстровано в реєстрі новонароджених / за певною адресою, ви отримали допомогу у зв’язку з батьківством. Іноді батьки отримують документи поштою в паперовій формі, тому що не все поки що вдалося електронізувати», – розповів Вірант. Таким чином, додав він, громадяни сумарно заощаджують 600 тисяч годин на рік.

Форми, які мають заповнити батьки, у Сербії доступні онлайн та інтегровані з державними реєстрами. Це дозволяє системі функціонувати без паперового втручання.

«Послуга стала популярною: зі 130 тисяч випадків реєстрації дітей у 116 тисячах випадків батьки вибрали надання послуг у лікарні за один раз. Ці реформи принесли уряду Сербії високу популярність, бо послуга не викликала жодних негативних відгуків», – розповів Вірант.

Для впровадження такої реформи потрібні законодавчі зміни, оскільки за законодавством всі адміністративні послуги визначаються виключно на рівні закону, розповів керівник Офісу реформи адмінпослуг Володимир Семеніхін. «Тому для впровадження таких змін необхідно вносити зміни до низки законів, таких як закон про свободу пересування, закон про реєстрацію цивільних станів, закон про єдиний державний демографічний реєстр», – каже він. Вірант додав, що законодавчих змін для реформи недостатньо: потрібна подальша координація між держорганами, впровадження електронних інструментів, взаємодія між реєстрами.

Після запуску реформи надання таких послуг у пологових будинках буде безплатним для громадян, зазначив Семеніхін.
Критика законопроекту

Водночас, законопроект зіштовхнувся з певною критикою. Так, Центр інформації про права людини (ЦІПЛ) вважає, що документ має ризики для прав власників житла, а також переселенців.

Наприклад, правозахисники зазначають, що контроль місця проживання з боку органів влади пропонується надто жорсткий. Також вони вважають завеликими штрафи за недостовірні відомості про реєстрацію (від 850 до 3400 грн). Крім того, на думку експертів, у законопроекті відсутній механізм реагування власників на повідомлення про реєстрацію особи в їхньому житлі.

До того ж, вказують у ЦІПЛ, деякі категорії осіб не зможуть зареєструватися самостійно: засуджені, безхатченки, особи в закладах соціальної підтримки, військовослужбовці (крім строковиків) тощо. Також, згідно з проектом, однією з підстав відмови в реєстрації чи зняття з реєстрації є адреса на окупованих територіях. «Це обмеження стосується більше 4,5 млн наших співгромадян, які ризикують залишитися без реєстрації місця проживання, внаслідок чого вони будуть виключені, наприклад, з виборчих процесів, не зможуть без додаткових процедур отримати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи тощо», – кажуть у ЦІПЛ.

Додамо, що експерти цієї організації входять до робочої групи при Міністерстві внутрішніх справ, яка працює над схожим законопроектом про реєстрацію місця проживання.

Також 5 листопада з’явився висновок Головного науково-експертного управління (ГНЕУ) Верховної Ради на законопроект №9218. Експерти вважають недосконалим запропонований декларативний механізм реєстрації, при якому людина не має підтверджувати законність користування житлом. Згідно з висновком, документ не визначив підстав для реєстрації місця проживання та не закріпив перелік документів і відомостей, які подаються в заяві про реєстрацію. ГНЕУ зазначає, що згода власника могла б додаватися до такої заяви, адже особа в будь-якому разі отримує таку згоду, реєструючись у житлі.

Водночас, експерти дійшли висновку, що власник житла може не здогадуватися, що там хтось зареєструвався, і в разі зловживань йому щоразу треба буде вживати заходів для анулювання реєстрації. Також ГНЕУ вважає, що слід розширити перелік осіб, які не мусять підтверджувати факт проживання – сюди необхідно включити родичів власника.

Крім того, ГНЕУ, як і правозахисники, також вважає відмову в реєстрації на окупованих територіях обмеженням прав мешканців цих територій.

Ще однією проблемою експерти назвали ризик масової реєстрації виборців напередодні голосування у громадах, адже рішення про реєстрацію, згідно з проектом, буде прийматися у день звернення. «У таких умовах для уникнення зловживань у питанні надання виборчого права громадянам доцільно вводити ценз осілості (вимога певний час проживати у місцевості – Ред.) на місцевих виборах», – зазначили у ГНЕУ.

Головне управління погодилося, що проблеми у сфері реєстрації слід вирішувати, проте зазначило, що законопроект потребує доопрацювання, аби не спричинити нових проблем. ГНЕУ рекомендувало відхилити проект за результатами розгляду в першому читанні.

Офіс реформи адмінпослуг, у свою чергу, зазначає, що норму про неможливість зареєструватися на окупованих територіях до законопроекту включили за пропозицією Державної міграційної служби України. Як пояснила керівниця сектору політики та реінжинірингу Офісу Людмила Рабчинська, це пов’язано з тим, що на тих територіях немає ні українських органів влади, ні реєстрів територіальних громад.

«Реєстрація місця проживання необхідна для доставки офіційної кореспонденції, розподілу благ місцевої громади, формування місцевої інфраструктури відповідно до потреб різних верств населення та їх кількості тощо. З урахуванням того, що зазначені дії вчинити неможливо, тому і зараз можливості зареєструватись на тимчасово окупованій території не передбачено», – зазначила вона.

Також розробники законопроекту не згодні з тим, що з’явиться ризик зловживань правом реєстрації без документальної згоди власника. «Зареєструвати місце проживання може тільки ідентифікована особа, тобто конкретна людина, яка у випадку фіктивної реєстрації буде притягнута до адміністративної відповідальності і потім три роки не зможе реєструватися за декларативним принципом. Яку злочинну користь повинна така особа переслідувати щоб відкрито зареєструватися фіктивно, з огляду на те, що реєстрація не впливає на жодні майнові і житлові права?», – каже Рабчинська. Вона зазначає, що це лише інструмент обліку громадян, а від можливої фіктивної реєстрації не постраждає ні власник, ні інші мешканці житла.

Фальсифікація місцевих виборів також буде виключеною, зазначають в Офісі. «Важливим нововведенням законопроекту є те, що якщо за допомогою програмних засобів реєстру з’ясовується (на основі прізвищ, віку і статі), що за однією адресою відбувається реєстрація четвертої сім’ї, то така реєстрація підлягає тимчасовому блокуванню і підтвердженню факту проживання. Зазначений механізм попередить масову реєстрацію за однією адресою (так звані «адреси масової реєстрації» або «рукавички»)», – розповіла Рабчинська.

За її словами, Офіс зараз опрацьовує рекомендації ГНЕУ і з’ясовує, що саме заважає ухваленню законопроекту. «Головний противник реформи — це людський стереотип «хтось невідомий пропишеться у моєї квартирі». Але ж, по-перше, реєструється не невідома, а реальна, ідентифікована особа. По-друге, реєструються не у квартирі, а за адресою квартири. По-трете, навіть у випадку фіктивної реєстрації, шкода буде заподіяна особі, яка здійснила таку реєстрацію, а не власнику житла. Не існує жодної майнової чи фізичної шкоди власнику», – зазначила експертка. Надалі розробники планують проводити дискусії, роз’яснювати положення законопроекту та пропонувати правки.