Молодець, так з ними і потрібно!
Стою у вагоні метро, навпроти дверей. На зупинці заходить дівчина-блондинка. Очі повні безтурботності, каблучки, в загальному, мила така.
Стає поруч, дістає плеєр і звідти так оглушливо починає рубати Nightwish. Ну, думаю, у кожного свої смаки.
Далі вона дістає книгу японської поезії, причому в оригіналі, і починає спокійно читати.
Моє обличчя трохи змінилося.
Ну і під кінець її читання перериває дзвінок мобільного. Далі, розмова:
– Так … угу .. Значить так: блок живлення скріплюєш в самому верху задньої частини системного блоку чотирма болтами, від нього відходить провід живлення .. Що значить куди?
До материнської плати, жорсткого диска, дисковода …. Угу .. Нафіга ти вирішив зібрати комп, якщо нічого не тямиш в цьому !?
Вимикає телефон, дивиться на моє здивоване обличчя, і так мило посміхаючись, говорить: – Спокійно, я фарбована!
