50 років жінка не вірила тому, що говорили про її чоловіка. Але правда виявилася ще більш неймовірною.
Марія і Момчило Златіч поїхали до Австралії зовсім молодими. Він працював теслею, а вона займалася фермерською справою, ведучи невелике господарство. Життя здавалося казкою. Як би там не було, через 18 місяців Марія дізналася, що її мати дуже сильно хвора. Молода жінка вирішила повернутися в Сербію. Прощаючись з чоловіком на причалі, вона й гадки не мала, що бачить його востаннє.
Марія піклувалася про матір до самого кінця. Але попереду жінку чекало нове випробування: з нез’ясовних причин повернутися у Австралію до Момчило вона більше не могла. Щотижня подружжя писали один одному листи, намагаючись хоч якось зменшити біль розлуки. Кожен день Марія бігла до поштової скриньки, щоб дістати нове послання від коханого.
Але через кілька років листи стали приходити все рідше і рідше. Відкривши один раз порожню поштову скриньку, Марія зрозуміла, що більше не отримає від чоловіка вісточки з Австралії. Відстань стала занадто складним випробування для молодої пари. Роки мовчання змінилися десятиліттями. Марія жила одна в маленькому будиночку у лісі. Постарівши, вона не переставала отримувати допомогу від близьких друзів і сусідів. Всі, хто знав Марію, говорили про неї як про незвичайну людину, котра вміє допомагати людям і будити в них все найкраще.
Поступово до похилої жінки стали доходити чутки про її чоловіка. Говорили, він розбагатів, займаючись фермерською справою, одружився вдруге. За допомогою своїх друзів, які вміють користуватися інтернетом, Марія переконалася в тому, що це правда. Марія так і не пов’язала своє життя ні з ким і до кінця відмовлялася вірити, що чоловік забув про неї, хоча всі знайомі твердили про зворотне.
Момчило помер у 2011 році. Оплакуючи любов свого життя, Марія ще не знала, який сюрприз на неї чекає. Виявилося, що колишній чоловік залишив їй у спадок 670000 доларів.
В одну ніч стара жінка стала мільйонером – її спадок дорівнював 7 мільйонам сербських динарів. Залагодження формальностей і оформлення всіх документів зайняло 4 роки, після чого Марія вразила всіх своїми планами на спадок. Все до останнього вона віддала сім’ям своїх друзів і сусідів, які довгі роки безкорисливо допомагали їй, прикрашаючи її самотність.
«Мені не потрібні всі ці гроші, – каже Марія. – Мені всього лише потрібна вода, хліб і трохи дров на зиму. Там, де я прагну опинитися, мені гроші точно не знадобляться».
Життя Марії – дивовижний приклад жертовності, яку нечасто зустрінеш у наш час. Люди, які вміють безкорисливо віддавати себе, в одних викликають захоплення, в інших – посмішку.
І все-таки саме про таких людей складають легенди.
