Батьки, вам пора припинити звинувачувати в усьому вчителів!
“У цьому пості я хочу розповісти вам про уроки, які я здобув під час спілкування з багатьма вчителями.
Я – батько трьох дітей. Моєму синові 8 років, двом дочкам – 7 і 4 роки. Моя дружина вже 15 років працює шкільним учителем молодших класів. За ці роки я вислухав незліченну кількість вчительських історій. Це змусило мене усвідомити деякі речі.
Цим я хотів би поділитися з іншими батьками. Ми наносимо величезної шкоди нашим дітям. Ми ростимо покоління людей, які не зможуть досягти успіху в сучасному світі. Ми вчимо їх бути егоцентричним і здаватися, часто навіть не спробувавши щось зробити. У цьому пості я хочу розповісти вам про життєві уроки, які я сформував, поспілкувавшись з великою кількістю вчителів.
Ви – це не найкращі друзі для своєї дитини, ви – його батьки.
Ваше завдання: прищеплювати хороші моделі поведінки і стежити за дотриманням правил. Багато батьків думають, що вони, в першу чергу, найкращі друзі дитини, а вже потім батьки. Це помилка. Кращий друг – це людина, яка підтримує вас в хороших і поганих ситуаціях, але друг не може закликати вас до відповідальності за свої дії або до дисципліни. Якраз для цього у нас є батьки.
Усвідомлена безпорадність дітей – це ваша вина.
Є один явний недолік, яке наше покоління батьків прищепило своїм дітям – це усвідомлена безпорадність. Суть проблеми в тому, що діти знають, що якщо сказати: “Я не можу це зробити”, їх батько або мати виконає завдання замість них. Таким чином, ми виховуємо дітей, які або опускають руки після першої ж спроби, або навіть не пробують щось зробити самостійно.
Поразка – це частина дорослішання. Діти повинні навчитися терпіти невдачі, а потім збиратися, приводити себе в порядок і пробувати знову.
Вони повинні знати, як слідувати інструкціям, але вони також повинні знати, що робити, якщо немає інструкцій, а існує тільки поставлена задача. Покажіть своїм дітям, що потрібно зробити (або дайте їм інструкції), а потім відступіть і дозвольте їм спробувати самотужки.
Звичайно, вони будуть робити це гірше, ніж ви, але це невіж`ємний етап дорослішання. Дайте їм шанс вдосконалюватися, інакше вони ніколи нічому не навчаться. Найбільше вчителя засмучує дитина, яка навіть не намагається виконати завдання.
Але вони бачать таке кожен день, тому що батьки занадто багато опікуються дитячими обов`язками, виконуючи всі важкі завдання замість них. У результаты, такы діти або не можуть, або не готові, або просто не хочуть самостійно вирішувати проблеми.
Батьки, ви повинні підтримувати не тільки своїх дітей, але й вчителів.
Багато батьків вважає, що повинні захищати своїх дітей. Це абсолютно вірно. Але пам’ятайте, що ви також повинні підтримувати вчителя. Підтримувати вчителів означає слухати їх і враховувати те, що вони говорять про вашу дитину, тому що, вірте чи ні, ваша дитина може вести себе по-різному в вашій присутності і в навчальному закладі.
Багато батьків також, здається, упускають той факт, що викладачі є професіоналами. Ми всі ходили в школу, але це не означає, що ми фахівці в галузі викладання. Коли ви сперечаєтеся з учителем в присутності своєї дитини, ви говорите дитині, що вчитель не є авторитетом.
Коли вчитель щось вам розповідає, не питайте дитину, чи правда це. Вам може здатися, що ви залучаєте чадо в дискусію, але в дійсності ви ставите під сумнів слова вчителя. Подивіться на це з боку педагога. Ви, по суті, сказали, що не вірите в те, що сказав учитель, поки це не підтвердить ваша дитина.
Шановні батьки, вчитель не може самотужки виховувати вашу дитину!
Багато батьків живуть ілюзіями, що вчителі в школі можуть навчити їх дітей всьому необхідному для дорослого життя. Але саме ми, батьки, відповідальні за правильне виховання своїх дітей. Це не обов`язок шкіл!
Багато батьків також говорять: «Нехай учитель навчить цього моєї дитини». Ну, давайте порахуємо. Учитель вашої дитини проводить з ним приблизно 7 годин на день, 5 днів на тиждень, приблизно 30 тижнів на рік. Цього часу мало, щоб навчити її правилам поведінки і, крім цього, викласти навчальну програму!
Саме батьки повинні показувати приклад і навчати важливим життєвим урокам. Вчителі можуть доповнювати вас, але наслідувати ваші діти будуть тільки вас. Статиньте хорошим прикладом для наслідування! ”
А що ви думаєте з цього приводу?
