“Батько, як пopaнeний звiр, бігав по пляжу, кpичaв, але так і не знайшов сина”: втратив дитину, але зустрів його через 20 років
Як хорошому працівникові, Анатолію надали путівку на море, він спочатку хотів від неї відмовитися, дружина недавно тільки наpoдила, не тягати ж новонароджену дитину по містах, та й Ірина ще не відійшла від пoлoгів. Але прийшовши додому і розповівши дружині про путівку, вона радісно заусміхалася і запропонувала:
-Толя, поїдь з Владиком, йому корисно буде на морi побувати, а ми поки з малятком вдома побудемо!
Анатолій подумав та погодився, він зібрав Владика і на наступний день вони вже були в аеропорту. Анатолій ще ні разу не був в цьому місті, а маленький Владик здивовано все розглядав, він побачив багато пам’ятників, екзотичні фрукти, тварин, яких до цього він бачив тільки на картинці, і деяких в зоопарку. Так минув тиждень відпочинку, Владик весь час сидів біля кромки води і копирсався в піску, періодично підбігаючи до Анатолія і демонструючи чергову черепашку. Анатолій вже так звик до цього, що не хвилювався за Владика, адже той зовсім не заходив у воду, боявся.
Але в один фатальний день, Владик все таки забрався в воду, саме на його щастя біля берега лежав чийсь надувний матрац, малюк забрався на нього, відштовхнувся ніжкою і поплив, скільки було щастя у дитини, його очі горіли, а неспокійні хвилі, несли його все далі і далі. Анатолій повернувся, направив погляд в бік сина, але на звичному місці його не знайшов, він заметушився як поpaнений звір, бігав по пляжу, кpичав, але так і не знайшов.
Через тиждень пошуків Анатолій відправився додому, малюка так і не знайшли, як він буде дивитися в очі дружині? Адже вона довірила йому найдорожче, а він не зміг устежити, він втратив не тільки свою дитину.
Ірина дуже довго побивалася, так воно і зрозуміло, але вона жодного разу за весь час не звинуватила Анатолія, може статися з кожним, може бути синок все таки зайшов у море, та й не вийшов, або може бути його вкрали, недогледіти може кожен і вона в тому числі, але вона ніколи не звинуватить в цьому чоловіка, адже він так убuтuй гоpeм. Анатолій кожен день і не по разу, згадував свого улюбленого хлопчика, його родимку на спинці, його шpaм на животі, і його яскраво-сині очі.
Минуло 23 роки, але Ірина з Анатолієм все так же згадують свого синочка, дочка виросла і вчиться в інституті, батьки вже на пенсії, але Анатолій все так же працює на заводі, все так же начальником і на відпочинок поки не збирається. Анатолію належить відрядження, він вирішив взяти з собою улюблену дружину, адже вона все одно вдома сидить, квитки куплені і літак вже вирулює на злітну смугу, ще не багато і він відірветься від землі.
Так їх зустріли працівники фірми, з якими потрібно було підписати договір, навіть не дали речі закинути в готель, відразу вирушили за підписом. Ірина з Анатолієм ще в аеропорту зачепилися поглядом за молодого хлопчину, чим саме він їх зацікавив, вони не могли зрозуміти, але щось в ньому було. Договір підписаний успішно, Ірина з речами поїхала в готель, а Анатолій залишився відзначити підписання контракту, було організовано вечерю в ресторані, а потім замовлена сауна.
Саме в сауні Анатолій і зрозумів, що його привернуло в молодому фахівцеві, це був його син Владик, його рідний і улюблений хлопчик, незмінна родима пляма на спині, ледь помітний шpaм на животі і яскраво-сині очі. Анатолій кинувся до нього, син обійняв батька і розплакався, як потім з’ясувалося, його врятували рибалки, Владика відправили в дитячий будинок, а він знав, він пам’ятав сім’ю, він пам’ятав що у нього є батьки, але він не міг згадати де вони живуть, останнє що він пам’ятає, це як його все далі і далі відносять хвилі, а він кричить на матраці:
-Тато, тато!
Але тато чомусь так і не прийшов на допомогу, малюк був наляканий більше життя, Влад все ще не підходить до води, у нього починається паніка.
Минуло сім років, Влад возз’єднався з сім’єю, він одружився і нещодавно подарував батькам першого онука, дочка закінчила інститут, влаштувалася до батька на завод, вийшла заміж. Анатолій вже вийшов на пенсію, не вистачає вже сил все контролювати, а його місце зайняв Владик, Ірина сидить удома і в’яже чудові костюми онукові і теплі светри рідним!
