Буває закохаєшся …
Літня пара прийшла в кінотеатр, помилково купивши квитки замість “Ла-ла-ленду” на мультфільм “Співай”.
– Я пам’ятав що в назві було про спів, – хвилювався літній чоловік і руки його тремтіли.
– Боренька, – говорила його дружина і руки її обіймали його, як лебедині крила. – Боренька, я як раз мріяла потрапити на цей анімаційний фільм. Не хвилюйся, Боренька, все на краще, головне, що удвох …
– Маша, як же так? – розпачливо запитала дівчинку-підлітка мама. – Маша, цей Женя, він же такий капловухий і погано вчиться! Тато не зрозуміє …
– Капловухий? – неуважно перепитала Маша. – Треба ж, капловухий … Мама, може тому він єдиний чує мене!
Дві жінки в супермаркеті вели захоплену бесіду:
– І він почав їсти шнурок!
– Шнурок! Не може бути!
– Так! А сьогодні він сгриз мій щоденник!
– Щоденник! Не може бути!
– Так! А вчора він вкусив кота! Подивися яка класна фотка!
І показує на екрані телефону НЕ цуценя, ні. А дуже славного хлопчика, у якого вилізли перші зуби.
Тим часом, худий чоловік однією рукою штовхав візок, а іншою – обіймав свою дружину, повну смутку і зайвих кілограмів. – Вишенько моя, що ти сумна, давай по еклерчику і вина візьмемо, так? І сирочку, так? І ковбаски? Так? Посміхнися моя дівчинко солодка, ось так, вже краще, і паштет візьмемо з курочки, так? Ось і славно, ось і добре …
– Ми емігрували б, – сказала мені знайома. – Дозвіл на проживання і квартира готові. Але тато сказав, що без свого городу не проживе. І все. Інший город йому не підходить. Тільки цей. Тільки тут. Тато не проживе без городу, Яся. А я без тата не проживу.
Буває зустрінеш людину – і все. Ні вага, ні вік, ні здоровий глузд, ні країна проживання – ніщо не має значення. Тому що тільки поруч з нею, в старому кінотеатрі, за партою і біля прилавка з еклерами, на городі, де ростуть найсмачніші огірки, – ти дихаєш по-справжньому, ти в окулярах рожевих за власним бажанням, ти спокійна, твоє серце зайняте . Твоє серце розривається від любові.
