«Дo прочитання ОБОВЯЗКОВО!»: ПPИПИНIТЬ знeцiнювати СEБЕ ВIКОМ! Наpoджуйте, любіть, носіть короткі сукні, вчіть китайську мову, виходьте заміж за чоловіка на 10 років молодшого за себе або не виходьте
«Мені вже пізно вчитися, як же я сяду за студентську лаву в свої 35?», «Мені вже пізно думати про кохання, п’ятдесятка на носі», «я зустрічаюся з чоловіком на 6 років молодшим за себе, але мені не комфортно, що скажуть люди, я ж старша за нього »,« я не можу носити короткі спідниці, вони мені вже не за віком».
Вік. До нього у нас в суспільстві чомусь три відносини – «вже пізно» або «ще рано» або вік ретельно приховується. Щоб ніхто не визначав, що тобі рано, що пізно.
Чомусь у нас геть відсутнє поняття «вчасно». Все, що відбувається з нами це «вчасно» тому, що відбувається саме тоді, коли ми до цього готові. До кого-то любов приходить разом з п’ятдесятилітнім ювілеєм, просто тому, що раніше ти була не готова до неї, було не до любові.
Комусь було не вчасно вчитися в двадцять, оскільки вибір був зроблений на користь сім’ї і дитини, але в тридцять п’ять якраз є вільний час і сили.
А хтось закохується в людину, молодшу за себе, адже почуття паспорт не перевіряють.
Хтось не носив короткі сукні в вісімнадцять, тому що вважав себе товстою і непривабливою, а в сорок раптом виявив стрункі довгі ноги і хоче їх показати.
Але тут же на жінку, яка отримала те, що хотіла, навалюється цей моторошний шепіт «пізно», «не за віком». Звідки він звучить?
Давайте пройдемося по сторінках таблоїдів. «50-ти річна Дженет Джексон вaгітна. Вона поправилась на 43 кг і ховає свої форми під мусульманської одягом». Який жах, стара, товста і вaгітна.
А що робити жінці, яка зaвaгітніла в свої 40 чи 45 або 48? Абopт? Просто тому, що суспільство вважає її надто старою, щоб наpoдити дитину і лякає всілякими страшними хворобами? Чому ніхто не радіє, не говорить «молодець, ти наpoдиш здорового малюка»?
Адже медицина зараз дозволяє і контролювати, і регулювати протікання вaгітності. «34-річна Aнна Cедокова вaгітна третьою дитиною. Ім’я батька ховається. Нагадаємо: Анна вже виховує двох дочок від різних чоловіків».
Теж кошмар. Не дуже стара, але незаміжня, наpoджує дітей від різних чоловіків. Ще має нахабство бути щасливою, а не ходити з лицем Марії Магдалини.
Йдемо далі. «47-ти річна Дженніфер Лопес закрутила роман з молодшим за неї на 17 років музикантом. І з’явилася на церемонії Греммі в відвертому сekcyальном вбранні». Стара, але, зараза, щаслива, ходить тут дyпою крутить, ще й кoxанця молодого завела.
А якщо Джей Ло в свої 47 виглядає так, що дасть фору будь-якій 20-ти річній? Красива і багата жінка. Що ж їй надіти саван і чекати старості?
Скажіть мені, знавці вікових норм і тимчасових шкал, коли ж жінці не пізно ходити вaгітною, в прозорій сукні? Не пізно любити, вчитися, робити кар’єру?
А целюліт, коли його можна мати? Хіба вік визначає наявність сил і можливостей?
І чому тоді таке різне ставлення до віку щодо чоловіків? Чому чоловікові, який одружується і стає батьком в 48 всі говорять «Молодець, ти ого-го»? Хоча середня тривалість життя чоловіків нижче, ніж жінок.
Життя і так коротке. Незважаючи на те, що в середні століття мало хто доживав до 30-ти років, а зараз люди живуть до 70, 80 і 100 років. Встигнути в них потрібно набагато більше. А жінці – так ще більше, ніж просто «більше».
Від сучасної жінки суспільство очікує бути освіченою, доглянутою, успішною в кар’єрі, мати ще хобі, бажано два. Займатися спортом.
Утримувати ідеальний будинок, ростити пару-трійку ідеальних дітей, не забувати про чоловіка. Готувати найсмачніші і лише здорові страви. Целюліту немає. Втоми немає. Зуби білі, шкіра сяє, волосся блищить.
Гардероб вдало поєднується. Я нічого не забула? А, і все це має відбуватися за віком. Але за яким саме? Ніхто не скаже. А тому. Милі жінки, покажіть фaк всім, хто шепоче вам «пізно».
Наpoджуйте, любiть, носіть короткі сукні, вчіть китайську мову, виходьте заміж за чоловіка на 10 років молодшого за себе або не виходьте зовсім. Стрибайте з парашутом, плетіть макраме або ставайте послом доброї волі ООН.
Тільки ви знаєте, якими великими є ваші сили і бажання. Саме ці «хочу» і «можу» є єдиними критеріями, на які слід спиратися!
