«Пастка для рятувальника». Прикра сторона турботи про наших близьких
Якщо ж навпаки, якщо Вашої енергії у цьому процесі в рази більше, то Ви можете тягнути, вмовляти, застерігати, контролювати, переконувати в тому, що цьому Іншому (чоловікові, братові, батьку, матері, близькій подрузі, дорослому синові або повнолітній дочці) це дуже потрібно – зайнятись своїм здоров’ям, скинути вагу, піти від чоловіка-алкоголіка, отримати вищу освіту, займатись спортом, переїхати, знайти іншу роботу, кинути пити, змінити своє життя, і Ви вкладаєтесь, вкладаєтесь, вкладаєтесь. А близька Вам людина робить вам послугу тим, що робить це для себе… Все, ви в пастці! Пам’ятаєте як в школі учителі говорили: “Це ж ТОБІ треба! Вчись, старайся! Це треба тобі”! Кому треба?
Чи відчуває дитина, підліток, що йому треба вчитись? Ні. А кому це треба? Учителям, викладачам, батькам – рятувальникам і “вимагачам” усіх мастей. Енергії бажання самої дитини в цьому немає. Її потреба зовсім в іншому, але аж ніяк не у навчанні.
Якщо те, що ви робите для близької Вам людини, потрібне більше Вам, ніж їй самій, Ви стаєте не підтримкою, на яку можна опертись, а рятувальником, тим, хто тягне іншого на своїй енергії. Рятувальник – це той, хто тягне іншого на своїй енергії. Рятувати потрібно і важливо! Коли горить будинок і потрібно винести на собі жителів, які задихаються. Коли люди безпорадні і не можуть собі самі допомогти. Коли вони паралізовані, не осудні, в астматичному припадку, у важкому алкогольному сп’янінні, під дією наркотиків, тонуть в річці, потрапили в аварію, знаходяться під завалами.
У мить, коли людина дуже потребує допомоги і не може розраховувати тільки на свої сили. В усіх інших випадках свій порятунок – це відповідальність самої людини. І міст до своєї мрії вона повинна будувати на своїй власній енергії. Допомогти, підтримати, порадити – будь ласка! Але так, щоб Ваша допомога і підтримка складала двадцять відсотків від того, що сама людина робить в цьому напрямку. Якщо у неї немає сили, енергії, бажання – іти по тому світлому шляху, який Ви для неї бачите, може, цей шлях не її. А якщо є хоч якесь бажання і власна енергія, нехай інвестує її стільки, скільки може, поступово вибудовуючи свій власний міст у своє світле майбутнє.
Якщо Ви стаєте основною опорою цього моста, особою найбільш зацікавленою в тому, щоб у цієї чудової людини все вийшло (щоб чоловік кинув пити, син поступив в університет, дочка закінчила ВУЗ, подруга знайшла відповідну роботу, мама зайнялась своїм здоров’ям, батько добився пільг, брат реалізував свій талант), Ви ризикуєте тягнути на собі значно більше, практично все і повністю відповідати за успіх усього підприємства. Крім цього є великий ризик, що людина, якій Ви так завзято бажаєте щастя, в один прекрасний момент відправить Вас якнайдалі з усією Вашою щирою підтримкою і чітким баченням її щасливої долі.
І усі ваші сили, енергія та час будуть викинуті в трубу, розтоптані та знецінені. Вдячності, на яку Ви так сподівались в глибині душі, Ви не отримаєте. Ні любові, ні вдячності. Тільки глибоке почуття образи, розчарування і відчуття власної дурості, відчуття, що Вас використали – ось, що залишається в сухому залишку в героя-рятувальника, який з добрих мотивів тягне лямку за себе і за того хлопця, бажаючи тільки найкращого для своїх коханих і близьких.
Візьміть за орієнтир формулу: “20 + 80”, де 80% – це власні зусилля людини, а 20% – це ваша допомога і підтримка.
Коли я була керівником громадської організації, яка займалась допомогою дітям сиротам і малозабезпеченим сім’ям, мудрі давальники грантів (організації-спонсори, які дають таким волонтерським організаціям як наша гроші на реалізацію соціальних проектів), виділяли тільки 20% від потрібного нам на проект бюджету. “Подобається тобі ідея, хочеш її реалізувати, віриш у неї? Тоді вкладайся енергетично, фінансово, шукай додаткові джерела, ворушись, працюй! А ми підтримаємо.
Чому ж не підтримати, якщо людина сама багато робить для реалізації своєї мрії”?! Між підтримкою і нав’язуванням, диктатом своїх умов, контролем і тиском – тонка межа. Рятувальники часто стають “диктаторами правильного життя”, переслідувачами тих бідних врятованих, перетворюючи їх на жертву своїх власних амбіцій.
Перш, ніж рятувати когось, запитайте себе: “А кому це потрібно? Хто основна зацікавлена особа в тому, щоб усе це сталось”? Чи хоче чоловік кинути пити, дружина знайти роботу, мама зайнятись своїм здоров’ям, сестра схуднути, а брат вилізти з боргів? Чи мріє ваш син поступити в університет, а дочка вивчити англійську? Чи потрібна вашій подрузі нова робота чи її влаштовує ця стара? І найголовніший розпізнавальний знак – чи викладається сама людина в усе це. Рятувальник може стати “підтримувачем”, якщо він як дорослий подає руку дитині, яка йде по вузькому бордюру : “хочеш йти, маєш інтерес, подобається тобі це? Ось тобі моя рука! Підтримаю!”
Джерело:ТУТКА
