Перш ніж …., хлопчик написав листа. Батьки хочуть, щоб світ знав, що його ……
Нещасні батьки хлопчика, Маурін і Даніель-старший, важко переживають страшну втрату. Але вони відразу вирішили, що світ повинен знати правду про смерть їхнього сина. Даніель став жертвою буллінга – однокласники постійно знущалися над ним, поки не довели до повного відчаю.
Хлопчик написав листа, в якому пояснив, чому більше не хоче жити. Він докладно розповів, як його шкільні товариші, шестикласники з місцевої католицької школи, ополчилися проти нього:
«…Ентоні постійно зривався на мені. Разом з Джоном, Марко і Хосе він постійно знущався наді мною. І одного разу я не витримав і побився з Ентоні, тоді вони всі зупинилися. Крім Джона, він був дуже злий. Тоді я бився з Джоном, він зламав мені мізинець».
Денні, так називали хлопчика в школі, став жертвою хуліганів через свою вагу, оцінки, через те, що не був «крутим», як інші.
«Я здаюся. Вчителі НІЧОГО не роблять, щоб це зупинити,» – написав він
Вбитий горем батько записав відео і виклав на Фейсбук, намагаючись донести до кожного своє послання: жодна дитина не повинна проходити через подібне.
«Тепер весь світ знає, що сталося з моїм сином,» – крізь сльози говорить цей простий механік. – «Жодна дитина на світі не повинна так страждати, як страждав мій син.»
Батько зізнався, що вони з дружиною помічали, що у сина проблеми в школі, і навіть говорили про це з директором. Але керівництво школи не сприйняло їх тривогу серйозно: «Все, що ми почули, це «Він буде в порядку». «Він спостерігається у психолога?» «Треба більше старатися, Денні». «Все мине!»»
Люди мають серйозніше ставитися до проблеми буллінга.
Даніель-старший не зміг стримати свій гнів, звертаючись до батьків хлопчиків, які довели його сина до самогубства:
«І ви будете обіймати їх. Кожен день до кінця життя. Я просто не можу уявити. Ваші маленькі монстри відняли в мене щастя обіймати мою дитину. Вони відняли це щастя у моєї дружини і доньки. Денні був звичайною дитиною, маленькою і ніжною. Він не був «крутим», не був жорстоким. Я просто хочу ще раз почути його голос… Я хочу почути, як він скаже «Доброго ранку, тату». І тоді я скажу «Добрий ранок» і «Я люблю тебе»… Я казав йому це кожен… кожен день».
Зважившись відкрити своє серце світу, батьки Даніеля сподівалися змусити людей серйозніше ставитися до проблеми буллінга, до жорстокості дітей. Дуже часто дорослі не сприймають всерйоз знущання школярів один над одним, дивляться на це як на звичайну витівку. Подумаєш, побилися хлопці! Скоро помиряться.
Деколи це дійсно гра, але іноді в своїх жорстоких розвагах діти заходять занадто далеко, не розуміючи, до чого це може призвести. А жертви знущань, знесилені й ображені на весь світ, вирішуються «помститися» всім найстрашнішим способом, до кінця не розуміючи, що смерть – це назавжди.
