Помивши руки свого батька, молодий чоловік зрозумів одну дуже важливу річ
Він пройшов первинну співбесіду і збирався зустрітися з директором для заключного інтерв’ю. Коли директор переглядав його резюме, воно було відмінним.
Він запитав:
– Ви отримували стипендію в школі?
– Ні, – відповів юнак.
– Твій батько платив за навчання?
– Так, – відповів він.
– Де працює твій батько?
– Мій батько – коваль.
Директор попросив юнака показати йому свої руки. Його руки були дуже доглянутими.
– Ви коли-небудь допомагали своїм батькам?
– Ніколи, мої батьки завжди хотіли, щоб я вчився і читав більше книг. Крім того, тато це робить краще за мене.
– У мене є прохання: коли ви підете додому сьогодні, підіть і вимийте руки батькові, а потім приходьте до мене завтра вранці, – сказав йому директор.
Молодий чоловік відчув, що шанс отримати цю роботу був високим. Коли він повернувся додому, він запитав батька, чи дозволить він вимити йому руки. Його батько зніяковів, але було видно, що йому було приємно, і зі змішаними почуттями протянув свої руки синові.
Молодий чоловік почав їх мити. Вперше він помітив, що руки батька були зморшкуватими, і на них було багато шрамів. Деякі синці були настільки болючі, що батько здригався, коли син торкався до них. Юнак вперше зрозумів, яких зусиль докладають ці руки, щоб працювати кожен день та оплачувати його навчання. Життєві удари на руках були ціною, якою його батько платив за освіту, навчання і майбутнє свого сина.
Помивши руки батька і постоявши трохи в тиші, хлопець почав прибирати в майстерні батька. У ту ніч батько і син розмовляли довше, ніж зазвичай. На наступний ранок юнак вирушив на прийом до директора. Директор помітив сльози в очах молодого чоловіка і запитав:
– Чи можете ви розповісти мені, що вчора з вами трапилося?
– Я вимив руки батька, а потім прибрав його майстерню,- відповів він. -Тепер я знаю, що без моїх батьків я не став би тим, ким я є сьогодні. Допомагаючи своєму батькові, я зрозумів, як важко і складно робити усе самостійно. Я усвідомив, наскільки важливо і цінно допомагати своїй сім’ї.
Директор відповів:
– Це те, що я шукаю в людях, які працюватимуть в моїй компанії. Я хочу найняти таку людину, яка зможе цінувати допомогу і працю інших людей, для якої гроші – не єдина мета в житті. Вас прийнято на роботу.
У дитини, яка має те, що хоче, розвивається почуття егоїзму. Вона ігнорує потреби своїх батьків, ставлячи себе на перше місце. Подумайте, чи не псуєте ви подібної любов’ю своїх дітей?
Ви можете дати своїй дитині комфорт, забезпечуючи її просторим будинком, купувати якісну їжу, ходити на додаткові комп’ютерні заняття, дозволити дивитися телевізор з великим екраном. Але коли ви миєте підлогу або фарбуєте стіну, дайте їй зробити те ж саме. І це потрібно робити не тому, що у вас немає грошей, щоб когось найняти! А тому, що ви хочете виховати їх правильно. І незалежно від того, наскільки ви багаті, ви хочете, щоб вони зрозуміли ціну вашого достатку. А одного разу ваше волосся теж стане такими же сивим, як у батька цього юнака…
Найголовніше, щоб ваша дитина навчилася цінувати працю і долати труднощі для досягнення успіху в будь-якій справі.
