Притча для тих, хто вважає свого чоловіка поганим і думає про розлучення
– Два роки тому ти одружив нас з чоловіком. А зараз розлучи: не хочу більше з ним жити.
– Яка ж причина твого бажання розлучитися? – поцікавився священик.
Жінка пояснила:
– У всіх чоловіки вчасно повертаються додому, мій же постійно затримується. Через це ми щодня скандалимо.
Священик, здивувавшись, запитує:
– Причина тільки в цьому?
– Так, я не хочу жити з людиною, у якого такий недолік, – відповіла жінка.
– Розлучити то я вас розлучу, але за однієї умови. Повертайся додому, випечи великий смачний хліб і принеси мені. Але коли будеш пекти хліб, нічого не бери в будинку: і сіль, і воду, і борошно попроси у сусідок. І обов’язково поясни їм причину свого прохання, – сказав священик.
Жінка пішла додому і, не відкладаючи, взялася за справу.
Зайшла до сусідки і попросила:
– Маріє, позич мені склянку води.
– У вас, що, вода закінчилася? Хіба у дворі не виритий колодязь?
– Вода є, але я пішла до священика, щоб поскаржитися на чоловіка і попросила розлучити нас, – вдалася в пояснення жінка. І як тільки вона закінчила, сусідка зітхнула:
– Ех, якби ти знала, який у мене чоловік! – і почала скаржитися на свого чоловіка.
Потім жінка вирушила до іншої сусідки, щоб попросити солі.
– У тебе сіль закінчилася, просиш всього одну ложку?
– Сіль є, але я поскаржилася священику на чоловіка, попросила розлучення – каже та. І не встигла вона закінчити, як сусідка вигукнула:
– Ех, якби ти знала який у мене чоловік! – і почала скаржитися на свого чоловіка.
Так, до кого б ця жінка не заходила з проханням, від усіх чула скарги на чоловіків.
Нарешті, вона спекла великий смачний хліб, принесла священику і віддала зі словами:
– Спасибі тобі, спробуй мою працю разом зі своєю сім’єю. Тільки не думай розлучати мене з чоловіком.
– Чому? Що сталося, доню? – запитав священик.
– Мій-то чоловік, виявляється, краще за всіх! – відповіла йому жінка.
