Спочатку скажуть: тобі варто по-іншому одягнутися
Так один чоловік сказав дружині, з якою прожив двадцять п’ять років. Коли вона в спортивному модному костюмчику крокувала з ним у важкому поході з важким рюкзаком за спиною. Все життя вона худнула, надривалася в спортзалі, качала прес і робила стрижки, як чоловікові подобалося. І переглядала фільми, які йому подобалися. І читала книги, які він рекомендував. А у відпустці йшла на сплав по річках і лазила по горах. І вечорами біля багаття, відмахуючись від комарів, співала бардівські пісні під гітару. Чоловік любив саме так проводити відпустку. Ось дружина і робила все так, як йому подобалося. Слухала критику. Намагалася. А потім він розсердився, що вона повільно йде з рюкзаком. І сказав: ти занадто стара!
І що робити з такою критикою? Це не вага і не зачіска. Не новий фільм про космічне пізнання, який можна переглянути. П’ятдесят п’ять років нікуди не подінеш. І стає важко тягнути рюкзак і продиратися по гущавині, співаючи пісні… Чверть століття людина все робила, як хотіла інша людина – заради збереження шлюбу. Щоб любили. Щоб розуміння було! А потім чоловік широкими швидкими кроками відійшов далеко вперед. А вона сиділа на рюкзаку і плакала – вона дуже втомилася. Як маленький сивий гномик, сиділа в лісі та плакала.
Без будь-якого оптимізму. Тому що прожила не так, як хотіла: морила себе голодом, пітніла в спортзалах, бродила по тайзі й лазила по горах у відпустці. А хотіла зовсім іншого: тихих вечорів на морі, пиріжки пекти, ходити іноді в кіно на мелодрами, мати довге волосся, зрідка лежати на канапі з книжкою, ходити в театр у красивій сукні…
Вона прожила не своє життя. Вона робила, як чоловікові подобалося. Вона не хотіла його втратити! А він назвав її старою і кинув в лісі – чого вона так повільно суне? Вона дійшла до електрички; кинула в лісі важкий рюкзак. На квиток вистачило, і то добре. Їхала, дивилася в каламутне скло на похмурий ліс, з якого дивом вибралася…
Вона вибралася. А хтось ні. І досі худне, робить різні зачіски, відпочиває і їсть не так, як хочеться; а так, як треба іншим. Все марно. Тому що потім все одно можуть покинути в лісі; тому що ми занадто старі й повільно тягнемо рюкзак…
