Заходить жінка з візочком (в якому сидить маленька дівчинка) і ще з хлопчиком років 2-3
Довго не могла затягнути коляску в салон, відразу підбігли дівчина та хлопець і допомогли. Двері закрилися, тролейбус поїхав, і маленький хлопчик впав. Інша дівчина відразу підбігла і допомогла йому встати.
Мама почала його витирати, підійшов контролер і простягнув замість звичайних носових хусток, якими вона користувалася, вологі серветки. Матуся його подякувала і далі зайнялася пошуком грошей на проїзд. Але тут встає з місця бабуся і поступається ним маленькому хлопчикові.
Він ледве-ледве залазить, не без допомоги ще однієї дівчини. Я відразу встаю і поступаюся своїм місцем цій бабусі. Вона посміхається і сідає. Тут схоплюється якийсь хлопець і поступається мені місцем. Весь салон тролейбуса вже посміхається. Коли матусі треба було виходити, вона покликала хлопчика. Він встав з місця і перед виходом з усіма голосно попрощався і подякував за допомогу. Всі люди попрощалися у відповідь!
Ось вона – культура! Гарний настрій був на цілий день!
