-От телефон, я по ньому тільки з сепарами базарю, якщо в мене є їхні 200, то я їх на кості своїх пацанів міняю. Я знаю де ті кості і маю всі звідти забрати і заберу.
– От телефон, я по ньому тільки з сепарами базарю, якщо в мене є їхні 200, то я їх на кості своїх пацанів міняю. Я знаю де ті кості і маю всі звідти забрати і заберу. У сепарів є афганці, з ними можна говорити, з козачками говорити не можна, наєбуть.
Сам ходжу за міст (у Щасті) з ними там зустрічаюсь, сам забираю, потім ДНК роблять… Вова показував таблицю в екселі. Кольором там були відмічені прізвища, чиї останки ще під Металістом. Прізвищ було багато.
Виходячи з засади – Вовина рота прийняла бій і втратила багато людей. У Вови на ТЕЦ (Щастинській) усе працювало як годинниковий механізм. Звязок, міномети, снайпера, визначення цілей, беспілотники, пункт радіорозвідки…
З моменту залпу сепарів до моменту “отвєтки” Вовиної батареї – проходили якісь пару десятків секунд. В усіх артилеристів були планшети з софтом, усі навчені і мотивовані. У Вови не було аватарів. Взагалі. Не існувало як класу. У Вови був танк. Він його десь у когось забрав чи поміняв і сховав.
Вова казав, шо якщо усі драпнуть з Щастя (як драпнули з-під Луганська в серпні 2014) то він на ТЕЦ легко протримається пару днів. Ще й танк є. Було б БК. БК у Вови було багато. Особливо мін для мінометів. Вову обожнював особовий склад і дуже боялись сепари. Останнім часом по ТЕЦ особливо не стріляли навіть, бо прилітало звідти багато і точно.
Вова сам ходив в розвідку на ту сторону. Постійно ходив.
Коли Вові було скучно – брав бетер і пару мінометів і їхав в сторону Станиці. Там “сепари непугані”. Так Вова казав.
У Вови в фейсбуці обкладинка була: “Маю честь битись за Україну”
Вова не спав. Майже ніколи не спав вночі. Пив ці енергетичні шмурдяки літрами.
Ми коли приїжджали на ТЕЦ теж пили ці енергетичні шмурдяки з Вовою.
Вові можна було написати чи набрати в 3-4 ночі, відразу відповість. Вова щось креслив, придумував, перевіряв пости, постійно дивився фото з беспілотників, шукав позиції і секрети…
“Треба реформувати ЗСУ. А ми ніфіга не робимо. Ось в чому вся моя біль” написав мені Вова якось в липні 15го. І це дійсно була його біль. Він постійно воював з “штабними” і постійно про це говорив. Про те, що треба все міняти. Треба натівські стандарти і реформу.
Тебе дуже не вистачає. Вова. Дуже.
Roman Sinicyn
