Все буде Україна

Так що читайте про «одноразового» лікаря, «біль за гроші» і «озлобленого» гінеколога і вибирайте самі – плакати, сміятися чи робити все це одночасно.

Ми зібрали медичні історії, кожна з яких підтверджує, що почуття гумору – найкращі ліки від усіх недуг.

1. У дитинстві оживила свою собаку за допомогою штучного дихання. Настільки цим надихнулася, що тепер я лікар-реаніматолог. Рятую життя людей, працюю до знемоги. Знаю, що це моє покликання. Тільки недавно мама зізналася, що собака просто спала.
2. Забирала якось найкращу подружку з пологового будинку. Десь зо десять хвилин ходила навколо будівлі, загородженої парканом і намагалася потрапити на подвір‘я. Побачила лікарів, які курили, кричу: «Як до вас потрапити?» Через півхвилини, червоні від сміху, вони пояснили, що спочатку мені потрібно познайомитися з хорошим чоловіком.
3. Сьогодні я особисто переконалася, що у лікарів дивний гумор. Була у дерматолога, щось вилізло на руці – довелося вирізати, але не це основне. Сидимо, балакаємо, поки вона мені все чистить-видаляє. Зайшла розмова про вибір професії. Я питаю: а чому дерматолог, це ж страшна робота, на що вона відповіла: «Любила в дитинстві лускати бульбашки на плівці, ось і затягнуло».
4. На днях мені зробили лазерну корекцію зору. Після операції посиділа в темряві, відпочила, збираюся йти. Лікар зупиняє і дає останнє повчання: «Насамперед лягай спати, прокинешся – буде краще видно. І найголовніше, не лякайся. Ті, кого ти побачиш – це твоя сім’я».
5. У знайомого психіатра є пацієнт – хлопчик Миколка, 10 років. Він аутист і з самого народження не промовив ані слова. Все розуміє, не німий, але мовчить. На одному із занять (куди був запрошений тато хлопчика) був присутній чорношкірий лікар з Німеччини. Цей самий лікар бере Миколку на руки і починає ламаною російською говорити: «Який хороший хлопчик…» і піднімає його, трясучи, все вище і вище, вимовляючи з німецьким акцентом: «…хороший хлопчик». Тут лунає не по-дитячому басовитий голос: «Поставте мене на місце. Ви мені не подобаєтесь”. Миколка вперше заговорив. Тато хлопчика ледь зі стільця не впав.
6. Прийшов на УЗД. Тут лікар каже: «Так, я щось твою ліву нирку знайти не можу… Не продавав?»
7. Я рентгенолог. Сиджу описую знімок пацієнта. Пацієнт нетерпляче сидить поруч: через 5 хвилин дізнається про свій діагноз. І тут я згадую, що не передав папери своєму колезі. Знімаю слухавку, набираю номер. – Алло? Це патанатомія? Передайте завідувачу, щоб зайшов до мене. Так, терміново. Кладу слухавку, дописую висновок, повертаюся і бачу… очі пацієнта. І тільки тут до мене доходить вся комічність ситуації.
8. Я вирішила розлучитися з чоловіком і в розмові сказала подрузі, що мені «неприємно носити цю обручку». Вона каже: «Знімай!» І надягає собі на палець, щоб не загубилася. Увечері зняти її не вдалося. Вранці в травмпункті їй порадили розрізати перстень, чого робити дуже не хотілося: воно було зроблено на замовлення, зі складним плетінням з платини. Паралельно подруга листувалася з хлопцем в Тіндері, який виявився лікарем. Він запропонував їй приїхати до нього в клініку і допоміг зняти обручку. Цього літа вони одружилися.
9. На прийомі перелічую пацієнтці, які аналізи необхідно здати: – Аналіз крові з пальця, аналіз крові з вени, загальний аналіз сечі – ці аналізи кров з носа потрібно здати до понеділка! Вона мені на повному серйозі у відповідь: – Кров з носа теж потрібно здавати?!
10. Дочка вчиться в 3-му класі. Помітила, що у неї став гірший почерк. Сказала, що куплю їй прописи, на що дочка відповіла: – Не переживай, я лікарем буду!
11. Знаю одного лікаря-травматолога, відвідую його. Я його називаю «одноразовий лікар»: з чим би до нього не прийшов – другого прийому не потрібно, все лікує відразу. З моєї легкої руки прізвисько підхопили і мої колеги, які теж ходять до нього і теж по одному разу. Але недавно він, схоже, вийшов на новий рівень. У мене страшно розболілася рука, а запис до нього був за тиждень. Я записався, на наступний день руку відпустило. Ще через кілька днів біль зовсім минув. Схоже, його рівень зростає і він перекваліфікувався в «нульразового лікаря».
12. Чоловік вирішив зберегти номер клініки в телефоні як «Платна лікарня». Назва повністю не помістилась у рядок, але тепер ще точніше визначає призначення установи – «Платний біль».
13. Подруга побачила в стоматологічній клініці таку сцену: вибігає з кабінету хлопчик з квадратними від страху очима – йому зробили анестезію, щоб вирвати зуб. Він постійно висуває вже задерев’янілий язик і з жахом в голосі запитує: «А навіщо ін‘єкцію зробили?» Його мама терпляче пояснює, що це зробили, щоб зуб без болю виривати. На що хлопчик кричить: «Брешеш ти! Зуб можна і так вирвати, це ви мене сюди ЯЗИК ВИДАЛЯТИ привели!!!» І кидається до виходу.
14. Якось раз на прийомі після огляду моєї дочки педіатр призначив ліки і сказав приймати «доросле дозування». Коли вийшли, дочка була особливо рада відвідуванню лікаря. Як потім виявилося, вона подумала, що їй призначена «доросла газована водичка».
15. Ходила на днях робити флюорографію в приватну клініку. Зробила, сиджу біля кабінету, чекаю результату. Двері трохи прочинені й чути розмови лікарів: «Подивіться, яка чорнота! Хіба так має бути? Який жах! Плями чорні!» Я відчула, як сивію. Думала, як скажу мамі, як буду боротися за своє життя. Відчинилися двері, мене запросили в кабінет, дали довідку, що здорова. Вибачилися за те, що довго чекати довелося – у них принтер зламався: розмазує і бризкає чорною фарбою.
16. Мій хлопець – лікар. Коли відпрошуюся з навчання, найчастіше під приводом «мені потрібно до лікаря», не відчуваю докорів сумління. Адже нітрохи не брешу!
17. Сестра дружини багато років працює гінекологом і заслужила репутацію розумного, але озлобленого лікаря. Чому озлобленого? Ось приклад. Ніч, привозять жінку з внутрішньою кровотечею. Огляд, УЗД. Лікар виписує направлення на госпіталізацію. Жінка відмовляється: завтра на роботу, дітей на чоловіка кинути не можу і т. д. Лікар мовчки друкує заяву про відмову і дає жінці на підпис. Та підписує, не читаючи. Лікар читає вголос: “Я, така-то, від госпіталізації відмовилася. Про те, що помру через 12 годин, попереджена”. Жінка: “Чому помру? Ви що собі дозволяєте?” Лікар: “Я вас зобов’язана попередити, я попередила. Умовляти вас немає часу, мене пацієнти чекають”. Пані забирає заяву, рве і питає: “Де моя палата?”

Лікарі цинічні. Лікарі часом грубі. Їх поведінка може здаватися незрозумілою і неприємною. Але на їхньому рахунку – врятовані життя безлічі людей.

Джерело