Все буде Україна

Саме  22 травня 2014 року, ми відчули, що війна прийшла в кожну українську родину. Блок-пост волинської 51-ї бригади прийняв бій. Точніше його розстріляли без оголошення війни.

Блокпост було розстріляно, а бригаду, яка пройшла все пекло війни восени 2014 було розформовано, через бюрократію частину військовослужбовців визнано дизертирами, про що прокуратура видкрила римінальні провадження!

БІЙ

У ніч з 21 на 22 травня між 4 та 6 годинами ранку на табір 51-ої окремої механізованої бригади ЗСУ, що знаходився між селищами Ольгинка та Володимирівка неподалік регіонального ландшафтного парку Великоанадольський ліс, напали бойовики ДНР.

Очевидці повідомляли, що бойовики прибули на 2 джипах та 2 інкасаторських автомобілях (викрадених у «ПриватБанку»). Згідно з іншими даними, нападники прибули на трьох автомобілях або на двох броньованих інкасаторських машинах, які українські військові ймовірно пропустили повз блокпост, після чого були розстріляні впритул, а поранені добиті. З обох боків лісової смуги де був блокпост сепаратисти влаштувала снайперські пзиції, з яких добивали поранених.

Сепаратисти вели масований вогонь зі стрілецької зброї, протитанкових гранатометів, кулеметів, мінометів, ПЗРК та кидали ручні гранати по табору сил АТО; під час атаки один з снарядів вцілив у бойову машину, внаслідок чого здетонував боєкомплект. На місце бою було направлено санітарний транспорт для надання медичної допомоги пораненим та їх евакуацію до медичних закладів.

Підкріплення у вигляді вертольотів Мі-8 прибуло на місце бою вже після його завершення. Також в Інтернеті з'явилося відео, відповідно до якого український вертоліт помилково обстріляв територію, де знаходилися вцілілі бійці 51-ох окремої механізованої бригади, прийнявши їх за бойовиків ДНР.

Згідно зі свідченнями вцілілих учасників бою, бойовики ДНР напали на табір сил 51-ої окремої механізованої бригади вночі. Під час бою українські військові не стріляли на ураження, адже в Україні не оголошено війну, здійснюючи попереджувальні вистріли в повітря, по ногах нападників тощо. Поранених українських військовослужбовців добивали снайпери, які розташувалися по обох боках від місця бою у лісі.

22 травня стало відомо про загибель 17 учасників бою, 23 травня з'явилася інформація про смерть 18-го. Крім того, заступник міністра охорони здоров'я України Руслан Салютін заявив, що 18 поранених військовослужбовців доправлені до лікарень Харкова та Дніпропетровська, інші 6 були госпіталізовані до лікарень Волновахи, ще 6 важкопоранених — до лікарень Донецька. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомляв про спроби бойовиків ДНР вивезти поранених військовослужбовців з лікарні у Волновасі.

Крім людських втрат, сили АТО втратили 3 БМП, вантажний автомобіль ЗІЛ, було також розстріляно 2 машини швидкої допомоги та мікроавтобус. Згідно з повідомленням «Біса» (Ігора Безлера), під час нападу загинув один з «ополченців».
 

29 травня виконувач обов'язків міністра оборони України Михайло Коваль заявив, що 51-у окрему механізовану бригаду Збройних сил України після бою було виведено з зони АТО, однак 10 червня стало відомо, що бійців бригади повернуто в район бойових дій.

Російські ЗМІ поширювали відео із вказаного бою та статті, зазначаючи, що українські позиції обстріляв "Правий сектор" через те, що строковики відмовились вбивати мирне населення. Невдовзі більшість таких публікацій Росія видалила.
Восени 2014-го 51-у бригаду розформували.

Українські військові не були готові до збройного протистояння, в них не було наказу давати ворогу відсіч, і коли їх розстрілювали в притул, - вони стріляли в повітря та по ногах, тому що не було війни, вони не мали вказівок щодо дій в подібній ситуації. Вже через місяць наші військові та добровольці відбили у ворога третину захоплених територій, до кінця літа повернули дві третини окупованої території, проте на заваді вигнання росіян з України стала політика. Українські політики підписали Мінські домовленості. До сьогоднішнього дня росіяни продовжують порушувати Мінські домовленості та атакують наші позиції. Влада як 6 років тому так і зараз мовчить...
ІМЕНА ЗАГИБЛИХ
Полінкевич Леонід Олександрович, 1983 р.н., майор, командир батальйону

Овчарук Володимир Борисович, 1979 р.н., молодший лейтенант, командир взводу

Артемук Олександр Іванович, 1977 р.н., старший сержант, командир відділення

Йовзик Дмитро Васильович, 1983 р.н., молодший сержант, заступник командира бойової машини, навідник-оператор

Бондарук Микола Петрович, 1991 р.н., солдат, навідник

Грицюк Михайло Михайлович, 1984 р.н. солдат, розвідник

Зарадюк Володимир Володимирович, 1991 р.н. солдат, кулеметник

Ліщук Віталій Леонідович, 1986 р.н. солдат, стрілець

Маринич Віталій Петрович, 1992 р.н. солдат, розвідник

Махновець Віталій Іванович, 1981 р.н. солдат, гранатометник

Нечипорук Андрій Дмитрович, 1981 р.н. солдат, водій-санітар

Озеранчук Леонід Вікторович, 1991 р.н. солдат, розвідник

Попов Павло Володимирович, 1991 р.н. солдат, стрілець, помічник гранатометника

Прокопчук Володимир Іванович, 1991 р.н. солдат, механік-водій

Шкрібляк Дмитро Олександрович, 1993 р.н. солдат, стрілець

Кузьмін Любомир Ігорович, 1990 р.н. солдат, водій-санітар

Біда Євген Миколайович, 1994 р.н. солдат, гранатометник

Рибак Михайло Володимирович, 1994 р.н. солдат