Через 75 років вінничанин отримав із Норвегії звістку про свого батька, який зник на війні
Андрієві Виросткову уже майже 80 років, йому важкого розмовляти та почались проблеми із серцем, однак чоловік досі саджає город і господарює в садибі. Мовляв, змалку привчений працювати.
«Застав війну, тоді усім було тяжко, не тільки нам. Була розруха», – розповідає пан Андрій. Його батько пішов на війну і звідти уже не повернувся. Єдине, що лишилося на згадку – фотокартка.
«Ми писали в Москву. Звідти прийшла відповідь, що він пропав безвісті. Більше я нічого не знаю», – каже пан Андрій. До війни ж батько Андрія Андрійовича був художником. Для місцевого кінотеатру малював портрети вояків та політиків.
«Мама колись розказувала, що, як я був маленьким, він взяв олівця, лист паперу і намалював мене», – пригадує Андрій.
Кілька таких картин батько писав і для родини. Але у 1941 році під час обшуків німці знищили усі роботи. Єдиний спогад про тата – картина, яку разом із листом незнайомець Кнут Бленґслі нещодавно передав із Норвегії. У листі зазначено: поруч із табором для полонених жила прабабця Бленґслі. Вона підгодовувала солдатів. У цьому ж таборі, як дослідив норвежець, у 1943-му був у полоні тато Андрія Виросткова. Цілком імовірно, що його бабця теж підгодовувала, а той на знак подяки намалював її поруч із маєтком.
«На малюнку видно частину будови і жінку на сходах. Це – моя прабабуся. Її звали Хельга Розенфорс. Дві будови зліва і одна праворуч належали табору полонених», – написав у листі Кнут Бленґслі.
Протягом 73 років картину зберігали в родинному архіві Бленґслі, вона майже не зіпсувался, хіба що папір трохи потемнішав. Чим намальовано – невідомо, та Кнут Бленґслі каже, що це схоже на туш із аквареллю. Нащадків солдата-художника він шукав більше року.
«Я зв’язався із представниками Норвезького музею воєнної історії, дізнався відомості про автора. Потім подзвонив до українського Червоного Хреста, російського посольства. Українці провели розслідування і на початку року я отримав від них листа про те, що на Вінниччині знайшли сина Андрія», – розповів Бленґслі.
У норвезькому ж музеї норвежець дізнався, що у 1943-му солдата Виросткова вислали до Швеції, відтоді із ним урвався зв’язок, однак у маленькому селі на Вінничині безмежно вдячні далекій Норвегії.
«Велика подяка, що через стільки років його добре серце таки переслало цю картину. Він завжди буде у нас бажаним гостем», – наголошу Андрій Виростков.
Андрій Андрійович Виростков вирішив, що передасть картину своєму наймолодшому внукові – на згадку про загиблого прадіда.
