Досі не можу пробачити мамі, що хати вона переписує на сестру, а гроші просить у мене.
Доню, можеш надіслати мені 15 тисяч гривень. Я збираюсь переоформити будинок, і потрібні гроші для юриста.
– А чого це ти раптом вирішила записати будинок на себе?
Я вже готова була погодитись надіслати мамі гроші, а ж потім почула:
– Я будинок хочу записати на Наталю.
– На сестру? А я?Перепиши тоді на нас двох. Так буде справедливо.
– Ні, я так не робитиму. Ти вже одружена і живеш у власній квартирі, а Наталя ще тільки вчиться. І власного житла не має. А так, коли виходитиме заміж, то завжди знатиме, що раптом що, в неї куди піти.
– Ну то і гроші хай тобі шукає сестра. А я не копійки не дам.
Цей будинок дістався нам від дідуся. Його зовсім нещодавно не стало і будинок у спадок перейшов мамі. Хоч він і невеликий, але знаходиться в курортному селі, то ж цінність має. Пам’ятаю, як мама говорила, що хотіла б жити в приватному будинку, тому була впевнена, що і запише вона його на себе.
Однак під впливом моєї сестри мама передумала. Наталя наразі навчається на четвертому курсі університету. Але вже очікує на дитину. Зараз вона на п’ятому місяці вагітності. Батько дитини, щойно дізнався про вагітність, тікав так, що тільки і встигали бачити, як іскри летять з п’яток.
– Як же ж я сама впораюсь з маленькою дитиною? Чоловіка немає, власного житла теж. З роботою зараз важко, а грошей немає. Так ще й аборт робити пізно.
– Ти навіть не думай про таке. З грошима я тобі допоможу. А житло є. Дідусева хата стоїть ще навіть в дуже хорошому стані. Я перепишу її на тебе і вже з малюком у вас є житло.
Словом, мама завжди була більш привітна до Наталі. Адже вона молодша та і доля в неї нещасна. Самій дитину доведеться виховувати. А те, що я зараз теж фактично сама виховую дитину, то маму не бентежить.
Мій чоловік Олексій служить з перших днів війни. Вдома майже не буває. Тому донька вкрай рідко бачить тата. Цього року навіть на Великдень не зміг приїхати. Крім виховання доньки, я ще маю встигати продовжувати розвивати свій бізнес, щоб було що їсти з донькою. Відкрила невеличкий магазин квітів, але часу на нього йде дуже багато.
Ви можете сказати, що чоловік отримує зарплатню, тому мені гріх жалітись. Але частина його зарплатні йде на сплату комунальних, заправки машини і сплати внесків за іпотеку на квартиру. А частина йде чоловікові. Адже йому теж потрібно оновлювати форму і купувати речі найпершої потреби.
Тому мама і вважає, що допомоги я не потребую. Однак мені все, що я маю, не з неба впало. Я старанно працювала, навчалась, щоб опинитись там, де я зараз знаходжусь. Не витрачала часу на те, щоб нити як все погано, а йшла і робила. Чого не можна сказати про мою сестру. Наталя тільки тим і займається, що ниє, як їй не пощастило.
Я зрозуміла, що можу сподіватись тільки на себе, ще коли мені весілля батьки вирішили допомогти зіграти в звичайному кафе, бо всі гроші йшли на навчання Наталі. Та я не зважала і злості чи образи на батьків не тримала. Просто тихенько робила свою справу.Адже в мене є коханий, який завжди підтримає.
Тому коли мама вчора подзвонила я не роздумуючи готова була дати мамі п’ятнадцять тисяч гривень на сплату юридичних послуг. Наразі для мами це великі гроші, то ж мені не важко їй допомогти. Я сподівалась, що мама перепише цей будинок на себе, а потім він дістанеться нам з сестрою в рівних частинах.
Однак мама вирішила інакше. Будинок вона збирається переписати на Наталю, адже їй зараз дуже важко. Я відмовилась допомагати, так на мене ще й образились.
– У сестри чорна смуга в житті зараз, а ти ніс воротиш. Грошей тобі шкода? То заробиш ще. А сестрі тепер на вулиці жити через тебе?
Не знаю, хто з нас з мамою більш не правий. Але, як на мене, батьки мають давати дітям всього порівну і не виділяти когось одного. А як ви вважаєте?
