Гліб Бабіч: У тому, що Порох зробив – немає нічого дивного. Незвичним є інше.
“Фактор Пороха”
У тому, що Порох зробив те, що обіцяв – немає нічого дивного.
І сама платіжка Фонду Порошенка – звичайний фінансовий документ.
Незвичним є його зміст.
Раніше, в призначенні платежу були снайперські гвинтівки, медицина, коптери, і багато того, що допомогло відновити армію і обороноздатність. Багато подібних платіжок на сотні мільйонів.
Але тепер – платіж в казначейство, на рахунок Апеляційного Суду.
Застава. За Діму Марченко. Сидячого в СІЗО через купку абсурду, названого кримінальною справою. Яка смішна вже всім.
Але бойового генерала не випустили навіть на поруки двох інших бойових генералів, кількох депутатів і Героїв України.
Тому, що їм не потрібна справедливість. Їм потрібен заручник.
І суму застави вони вважали нереальною.
Але ми з нею впоралися. Всім світом.
І на левову частку – цією платіжкою Фонду Порошенка.
Не називайте це “торгівлею з терористами”. І не тому, що манери терористів перейняла нинішня влада – бо вона перейняла. І поводиться саме як відморожені терористи.
А тому, що це не торгівля.
Це справедливість. Це сигнал і знак.
Вони думали, що все піде за їхнім планом?
Вони і знущалися і насміхалися?
Не вийшло. Вони не врахували фактор гідних людей.
І фактор Пороха.
Чи припинять вони брати нас в заручники? Ймовірно – ні. Але будуть остерігатися. Напевно.
Чи зможуть вони торгувати заручниками в подальшому?
Так ось хрін тут буде так просто.
Це було попередження.
І демонстрація єдності.
Ось тільки реалізація єдності – вона різна буває. Дуже різна.
І нехай про це не забудуть ті, кому сьогодні зателефонують, і доповідатимуть – “Гроші надійшли. Доведеться випускати”.
Їм доведеться. Їм ще дуже багато чого доведеться.
Бо це Україна. Навіть, якщо хтось забув.
