Все буде Україна

І зараз валю на нічну зміну аж до ранку. І для мене заробітчанин: не образливо, а навпаки гордо. Бо я сам собі даю раду та вирішую всі свої проблеми.

Хоча заробітчанином став не по своїй волі, а так життя повернуло. Відкрив для себе багато чого нового та став ще конкурентнішим. А всім заробітчанам, що розлетілися по світах — респект і повага! Що мали сміливість зірватися з теплого місця. Не кожному це дано. Знаю, що більшість повернеться додому. Зовсім іншими.

Набагато якіснішими. Які будуть мати прищеплено частинку європейського мислення. Заробітчанського хліба я скуштував добре, так що маю право говорити. PS. Не сам я даю собі раду, а щодня дякую Богові, що повернув мої стопи у правильному напрямку. Бо скільки раз я відчував себе безпорадною мурахою…

Вчора почитав одного писаря у ФБ, що на заробітчан нема чого звертати увагу, бо з них толку мало. Думаю, що трохи не так. Найперше заробітчани заслуговують на повагу за те, що мали СМІЛИВІСТЬ зірватися з теплого домашнього місця та вирушити у невідомий світ.

Це не кожному дано. Мати сміливість зробити вибір. У багататьох мрії так і залишаються мріями. А заробітчани більшість повернуться назад. Бо ніхто не хоче вічно гарувати. Але повернуться з іншим мисленням. Це зовсім інші якісні люди. Які можуть і вміють ризикувати. І не бояться. Які бачили краще життя.

4Які навчилися працювати. І не 8 год, а 10 та 12 год. А толку мало якраз із субсидіантів, дотаційників та інших халявщиків. Які точно нікуди не поїдуть. Їм і так добре. Сидіти на шиї платників податків. Ось це є ключова проблема. Що в українцях вбивають почуття господаря. А виховують тупе стадо, яке буде молитися на дотацію та субсидію.

Так що писарям з державної служби треба думати про нові робочі місця та конкурентну оплату праці. Тоді все врівноважиться. А сидіти на маминих пиріжках та біля жінчиної цицьки і протирати штани з 9.00 до 18.00- то великого розуму не треба. PS. А за кордоном такого працівника тримати не будуть. Бо там платять за результат.

Роман Співак

Джерело