Якщо б я знав раніше: Одного дня Бог зайшов до Раю і, на Своє велике здивування, побачив, що там є всі. Жодну дyшу не відіслано до пeкла. Навіщо ж тоді пeкло, якщо його не використовувати?
Покликали всіх. Гавриїл прочитав першу заповідь. Тоді Бог сказав: «Усі, хто згрiшив проти цієї заповіді, негайно мають піти до пeкла». Кілька людей вийшли з натовпу й засмучено пішли до пeкла. Так само було після прочитання другої заповіді…
Третьої… четвертої… п’ятої… За цей час присутніх у Раю відчутно поменшало. По тому, як була прочитана шоста заповідь, до пeкла попрямували всі, за винятком товстого, старого і лисого пустельника.
Бог глянув на Гавриїла і спитав: «Це єдина дyша, котра лишилася в Раю?»– Так, – відповів Гавриїл.
– Гаразд, – мовив Бог. – Але він тут начебто покинутий, правда? Скажи всім, аби повернулися!
Грубий, старий і лисий пустельник, почувши, що Бог усім простив, обурився і дорікнув Богові:
– Це несправедливо! Якщо б я знав раніше…
Є один секрет щастя: люби те, що робиш.
