Лариса Ніцой: Я сьогодні вляпалася. Прибігла у “Watsons” купити синові лосйончик. Розрахувалася, коли наче мене смикнуло.
Я сьогодні вляпалася. Прибігла у “Watsons” купити синові лосйончик. Розрахувалася, коли наче мене смикнуло. Питаю в продавця:
– Це ж не російський лосьйон?
Продавець покрутив у руках:
– Російський, – каже.
– Жах! – вигукую я.
Не маю вдома російських товарів зовсім. Ми з родиною давно для себе вирішили питання з екологію свого простору.
– А чому ж ви не написали на цінниках? Раніше писали ж! Я навіть не задумалася! Думала, що московитських товарів давно немає! Це жахливо! – бідкаюся.
– Ну і нічєво страшнава, – стоїть позаду мене в черзі якась клізма.
– Може для вас і не страшно, бо мабуть московити для вас друЗЗя, а для мене вороги, які убивають українців на сході.
Клізма перекосила рота і з погордою пхекнула.
А я вийшла з магазину пригнічена. Хіба війна у нас уже закінчилася, що ми, наче так і треба, купуємо масово московське?
За матеріалами Лариса Ніцой
