Лесі чоловік був абсолютно не готовий до сімейного життя. Дізнавшись, що дружина вaгiтна, став її вмовляти, щоб вона позбулася маляти. А зрозумівши, що дитини дві, випарувався вмить
Жінка покотила коляску в сквер, подалі від під’їзду, а саме від бабульок, які окупували лавку. Знову будуть з єхидними посмішками розпитувати що й до чого. А за спиною потім – обговорювати. Ну не подобаються старому поколінню неповноцінні сім’ї …
Леся б і сама хотіла, щоб її сім’я була повноцінною, але на жаль … Її чоловік був абсолютно не готовий до сімейного життя, а особливо до дітей. Він їх просто терпіти не міг.
А коли дізнався, що Леся вaгiтна, то став її вмовляти зробити aбoрт. Та вперлася і ні в яку. Зрештою, це її дитина, їй дитину носити і ростити. Чоловік з’їв їй весь мозок, все умовляв позбутися маляти.
А коли дізнався, що дитини цілих дві, то випарувався вмить. Навіть не всі речі з собою взяв.
А що Леся? Поплакала, повила місяць і заспокоїлася. Тим більше, що хлопці вже щосили штовхати стали. Жінка заспокоювалася тим, що розмовляла з ними, співала їм пісеньки, а вони відповідали їй дружними поштовхуваннями.
Леся звичайно ж в глибині душі плекала надію на те, що після наpoдження близнят блудний чоловік повернеться, але цього не сталося.
Жінка намагалася все робити сама, але були речі, з якими тендітні жіночі руки не справлялися. У дитячій кімнаті у неї давно стояв в розібраному стані диванчик, на якому вона збиралася спати біля дитячого ліжечка. Але зібрати його самій у неї не вистачало сил. Доводилося щоночі тулитися на розкладачці.
Читайте також:СМАКОТА І КОРИСТЬ: 5 СТРАВ З АВОКАДО ДЛЯ ЩОДЕННОГО ВЖИВАННЯ
Переглядаючи безкоштовну газету, Леся натрапила на оголошення “чоловік на годину”. Це було як раз те, що їй зараз було потрібно. Жінка взяла стільниковий і набрала заповітний номер.
“Чоловік” прийшов десь години через дві. Ввічливий парубок. Відразу пройшов в дитячу і почав колупатися з диваном. Близнюки розглядали, розглядали нову людину, а потім розревілися. А у Лесі, як на зло, на плиті википало молоко. Жінка рвонула туди, одночасно побоюючись крику дітей. Але вони раптово заспокоїлися.
Коли мати повернулася в кімнату, то застала зворушливу картину. “Чоловік на годину” сидів навпочіпки біля ліжечка малюків і щось говорив їм на їх мові. Маленькі чоловічки серйозно дивилися на свого співрозмовника і відповідали йому.
“А Ви добре ладите з дітьми, – сказала Леся, – Вам би вихователем йти”. “У мене самого двоє … було …”, – відповів чоловік і відвернувся. “А ходімо пити чай”, – запропонувала жінка, щоб якось згладити ситуацію.
Викотивши малюків в колясці і поставивши поруч з собою, Леся налила чоловікові чаю. “Ви вибачте мене за реакцію, – заговорив Арсеній (так він представився Лесі при приході), – рік тому я втpатив дружину і двох синів. Може бути чули – про цю трaгедiю… Жити там я не зміг. Переїхав сюди, на Батьківщину. Дітей дійсно люблю, ймовірно ніяк не звикну, що я вже не тато. Хоча ним залишуся назавжди … ”
Коли він це говорив, у Лесі текли сльози з очей. А потім вона, піддавшись миттєвому пориву, підійшла і обняла Арсенія. І хвилин десять вони мовчали і плакали разом.
А потім чоловік тихо запитав: “Можна я і завтра прийду?” Леся кивнула і посміхнулася крізь сльози …
Він прийшов, не обдурив. І незабаром залишився. Кожен з них знайшов один в одному те, в чому відчайдушно потребував …
