Марина сплеснула руками і схопилася за серце. На очі накотилися сльози: “Мамо, я ж тільки кросівки нові хотів”
Марина після роботи зайшла в супермаркет, купити продуктів. Касир їй посміхнулася і заторохтіла: «А ваш хлопчик, такий молодець. Уже котрий день після школи приходить і допомагає жінкам сумки з продуктами до будинку донести».
Не знаючи як реагувати, жінка мовчки розплатилася за покупки і пішла додому. По дорозі вона згадала, що син в останні дні якийсь задоволений, а ще не канючить, що він весь час голодний. Джерело.
Максима вона застала за уроками. Вирішивши не відкладати розмову, вона попросила його відволіктися.
– Сину, мені касир в супермаркеті сказала, що ти після школи приходиш і носиш сумки жінкам. Це правда?
Максим опустив очі і зупинився на кріслі свій погляд.
– Так, я якщо бачу, що пакет великий або бабуся старенька, пропоную до будинку донести. Багато раді.
– Навіщо тобі це? Викладуй!
– Ну, деякі мені грошики потім дають. Хтось ділиться фруктами, цукерками. А кілька раз було, що бабусі мене до себе додому запрошували. Супом годували, пиріжками. Я нічого не просив, не подумай, вони самі.
Марина сплеснула руками і схопилася за серце. На очі навернулися сльози.
– Що ж ти мене ганьбиш! Подумають, що я тебе не годую і працювати змушую! Чутки то швидко розносяться. Ще до опіки розмови дійдуть. Раптом тебе у мене заберуть.
Цього вона боялася найбільше, з тих пір, як чоловік її кинув і поїхав до іншогое міста.
– А гроші ти куди подів, теж на їжу витрачав?
Хлопчисько відповів зі схлипами:
– Ні, я їх відкладав. Хотів нові кросівки купити для фізри, вони 1500 коштують. Я 500 вже накопичив.
Марина зітхнула.
– Покажеш, які сподобалися. Подивимося в інтернеті, може, де знижка на них є. Я тобі додам, купимо. Тільки до магазину більше не ходи. Хіба мало які люди трапляться. Я розміщу резюме, спробую роботу іншу знайти, де зарплата побільше буде.
Читайте також: Цілий тиждень лежала Люба із застудою, а ще через тиждень стpaшна здогадка пpигoлoмшила її, і вона, ошелешена, пішла до лікаря: «Не пручайся, дурепо, тут тебе ніхто не почує»
– Мам, пробач, я допомогти тобі хотів.
– Допоможеш, синку, допоможеш, підрости тільки, трохи ще.
І вони, ридаючи, стали обійматися.
Марина знайшла нову роботу через два місяці. Кросівки Максиму купили через кілька днів після тієї розмови. Але він всеодно і зараз, йдучи зі школи повз супермаркету, часто пропонує допомогу жінкам. Пише - osoblyva.com
