«Мені 67 років, живу одна. Просилася переїхати до дітей, а вони відмовляють. Як жити далі, не знаю … »
otozh.com.ua
«Мені 67 років, живу одна. Просилася
переїхати до дітей, а вони відмовляють. Як
жити далі, не знаю … »
У мегаполісах люди гостріше відчувають самотність.
Немає ніякої радості в тому, щоб кожен день бачити тисячі людей, серед яких
немає жодного знайомого. І літній людині пережити це найважче, адже в
солідному віці мало хто здатний заводити нові знайомства.
І
«Мені 67 років, живу одна. Чоловіка давно немає. Продовжую працювати, через те,
що це єдине заняття, яке рятує від нудьги. В останні роки живу ніби на автоматі,
нічого не радує».
«Захоплень ніяких немає, та я й не шукаю, напевно, стара вже. Пропонувала синові
з сім’єю (у нього троє дітей) переїхати до мене у квартиру, так невістка проти.
Видно, не хоче з чужою старою під одним дахом жити ».
«Сама я хотіла б переїхати до дочки, але там своя сім’я, і вони теж не хочуть старої
людини. Хоча в гості до них я приїжджаю часто, і вони завжди раді. І чаєм напоять,
і нагодують, і вислухають. І чим частіше я до них приїжджаю, тим менше хочеться
повертатися додому. А треба…”
Тамара ставить питання, як їй бути в такій ситуації. Адже це ненормально, що
життя, нехай і в солідному віці, зовсім перестало радувати.
У цій історії радує лише те, що жінка сама задумалася про ненормальність
ситуації та почала шукати шляхи все виправити. В такому випадку у неї дійсно є
шанс.
«Відсутність захоплень і, що найстрашніше, відсутність бажання їх знайти може
бути ознакою депресії. А тому Тамарі не зайвим буде проконсультуватися з
неврологом, психологом чи психотерапевтом », – впевнена психолог-консультант
Арина Ліпкіна.
Спеціаліст впевнена, що в сучасному світі 67-річна людина не повинна відчувати
себе старою. І в даній ситуації проблема не в тому, що діти не бажають брати до
себе стару людину. Швидше за все, дорослі нащадки просто цінують особистий
простір, де вони створили потрібний їм затишок.
«Тамарі варто відпустити фантазії, що їй найкраще жити з дітьми. Адже у неї є
інший шлях – заповнити життя самій. Досить уважніше придивитися навколо і
побачити щось цікаве, що оточує. Можна відвідати заходи, які проходять поблизу,
подивитися місця, куди ніяк не виходило потрапити. Потрібен новий соціальний
досвід », – впевнена психолог.
Здається, фахівець має рацію і нашій героїні дійсно слід подивитися на ситуацію
під іншим кутом. Адже якщо діти зайняті своїми турботами й не бажають
спільного проживання, то насильно їх думку не змінити. Тим більше що в усьому
іншому стосунки цілком нормальні. Так чому ж не зайнятися наповненням
власного життя?
Навколо багато різних цікавих занять. І в літньому віці, коли у людини ще
достатньо сил і вже багато вільного часу, вона може почати втілювати в життя
багато чого з того, що задумувала ще в молодості, але не встигла реалізувати.
Куди гірше, коли людина замикається в колі простих інтересів на кшталт
«телевізор подивитися, в поліклініку сходити, в магазин зайти …» Вузьке коло
обов’язків робить кожен день схожим на попередній, і в такому випадку постійне
відчуття самотності отримує для розвитку ідеальне підґрунтя.
Сьогодні можливості людини в будь-якому віці стали значно ширші та нерозумно
це не використовувати. Хтось одружується, уже маючи дорослих онуків, а хтось
після виходу на пенсію знаходить собі нове хобі.
При цьому велика відповідальність лежить і на молодому поколінні. Адже саме в
силах дітей і онуків зробити все необхідне, щоб дорога їм близька людина не
втратила інтерес до життя навіть в похилому віці.
А що ти думаєш про це?
