“Ноги моєї не буде на цьому весіллі! Я проти цього самозванця!”
Дочці Маргарити, Аглаї, двадцять три роки, і через місяць вона виходить заміж. Розумниця, красуня, відмінниця з червоним дипломом, працює, ось уже півроку живе окремо від матері у власній студії, купити яку, правда, допомогли батьки, додавши дві третини суми. Але решту грошей Аглая заробила і накопичила сама.
Хлопець, майбутній зять – ровесник Аглаї, і Маргариті він зовсім не подобається. За всіма законами жанру, у нього ні кола, ні двора, сам він приїжджий, до того ж десь там, на батьківщині, у нього залишився дитина шести років. Ні, ніякої помилки, все саме так – дитину цей герой нажив мало не в дев’ятому класі. Був суд, встановлення батьківства, і тепер папаша, майбутній зять Маргарити, платить на дитину аліменти.
Але і це навіть не головне. Маргариту вбuиває ставлення жениха до Аглаї. Любов’ю з його боку, впевнена Маргарита, і не пахне. Поводиться з нареченою нахабно, розв’язно, відпускає якісь дивні жарт … Взагалі, манери нареченого Маргариту шoкують.
– Гoпник якийсь, чесне слово! Що зовні, що внутрішньо! – ледь не плаче вона. – У дочки такі залицяльники були, ех! А вибрала цього. Ну чому хорошим дівчаткам подобаються погані хлопчики!
– Ну так ти поговори з нею! – радять з усіх боків. – Нехай батько поговорить! Може, не треба цього шлюбу? Може, хоча б відкласти весілля на півроку-рік, а? Там, дивись, розсмокчеться?
– А то ми прямо не говорили! – зітхає Маргарита. – Сто раз уже намагалися донести, і разом, і окремо. І подруги їй те ж саме говорять. Я не розумію, розумна дівчинка, книги читала, начебто непогано розбиралася в людях. Вона бачила відносини y нашій родині, вони практично ідеальні. І чому вона вибрала цього свого маргінала? Як її угораздило-то? Господи, хоч би не завагітніла тільки відразу від нього.
Молоді люди вже зараз, до весілля, часто сваряться, наречений постійно в чомусь дорікає наречену, та плаче. Проте, підготовка до весілля йде щосили. Оплачено ресторан, куплено сукню, розіслані офіційні запрошення – в тому числі, і батькам. І отримано вже офіційну відмову. Батьки нареченої на весіллі не збираються бути демонстративно.
– Я не збираюся в цьому брати участь! – пояснила вона. – Я проти. Все, питання закрите.
– Але якось це жорстоко по відношенню до дочки? – вмовляють її подруги. – Навіщо ти так? Так зіпсувати відносини можна на все життя. Підтримати її треба б в такий день. Все-таки весілля.
– Ось коли потім буде справжнє весілля, з хорошою людиною – тоді і прийдемо! – заявляє Маргарита. – А цей фарс – без нас, будь ласка. Не хочу про це ні говорити, ні думати!
Як вам ситуація? Що думаєте?
