Одкровення коханки: не тіште себе ілюзіями, не лізьте в чужу сім’ю
Спочатку радість, приємні емоції, потім це все збільшується вдвічі. Потім приходить ейфорія, ти літаєш, тобі класно, весь світ прекрасний і ти готова обійняти весь світ.
Перший дзвіночок – це коли ти починаєш чекати. Чекати зустрічі, чекати дзвінка, повідомлення. Другий дзвіночок – коли ти починаєш чекати все сильніше.
Потім ти починаєш думати про нього все більше. І все більше і більше твій настрій починає залежати від його вчинків, від того, що він скаже, зробить і інше. З ним добре, і неважливо, що він одружений.
Та й взагалі, захочу – кину. Проходить час і просто одного разу ти розумієш, що ти ревнуєш його до дружини, до їх спільниx відпусток і планів, до їх спільних дітей (бо народила йому їх вона, не ти) і повільно, але вірно починаєш бажати більшого .
Більше часу, більше уваги, більше емоцій. Далі ще гірше. Ти розумієш, що закохана, що жити без нього не можеш і що кинути не можеш, хоч і намагаєшся. І що майбутнього немає і що він ніколи не стане твоїм, що ніколи не народиш ти йому сина чи дочку і що ніколи ви не будете засинати і прокидатися разом.
В кінцевому підсумку, ти розумієш, що потрапила в глухий кут. Але змінити вже нічого не в силах. Ти вже собі не належиш. Ти просто лялька в його руках. І пощастить тим, кого жонатик кинув сам, і після моря сліз, відчаю і дeпресії, якщо пощастить, у них є шанс побудувати нове життя. Не тіште себе ілюзіями. Не лізьте в чужу сім’ю. А ті, хто заліз – біжіть скоріше. Життя одне, воно коротке, і не варто його витрачати на порожнечу. На Чужих чоловіків.
