Однокласник дочки доїдав залишки від шкільних обідів, а потім провели батьківські збори
Стьопа сам по собі хороший, і мама його теж адекватна. Я знаю, що раніше вони жили нормально, а потім в один прекрасний момент тато вирішив, що він награвся батьківством і пішов. Йому не до дитини і не до колишньої дружини – у нього нова любов – велика і світла.
Вона подала на аліменти. Отримує копійки – колишній чоловік хитрим виявився, відразу роботу поміняв, щоб був мінімальний офіційний дохід. Жінка працює, але у неї на руках хвора мати, пенсії якої ледве вистачає на її лікування.
Дитина ходить завжди чисто одягненою, але видно, що шкільна форма вже поношена. На фізкультуру, напевно, місяць ходив в шкільних туфлях – кросівок не було. Його мама ніколи не скаржилася, а про те, як їй важко, розповіла наша спільна знайома.
Як і в будь-якій школі у другому класі 5-6 уроків на день, п’ять днів на тиждень. Наприкінці дня діти вже голодні, тому всі зазвичай обідають в школі.
Якось забираю дочку додому, а вона їсти просить. Ну, я й питаю:
-А чого ти голодна? У вас же обід після 4-го уроку? Ти не їла чи не годували?
-Мам, я сьогодні не їла.
-А що сталося? Не смачно було?
-Не знаю, напевно, смачно.
-Тоді я не розумію: що трапилося?
-Мам, ти мене тільки не лай. У мами Стьопи грошиків на обід немає, то він після нас доїдає. А сьогодні всі на фізкультурі набігалися і геть все з`їли, а я запізнилася на обід. Стьопа голодний залишився і мені його так шкода стало, що я йому віддала свою порцію.
На мої очі відразу нахлинули сльози. Звісно, мене не влаштовує, що моя дитина залишилася голодною, але я щаслива, що у мене росте таке добре дитя. Значить все-таки правильно виховую.
Якось у нас в школі проводили батьківські збори, де як завжди почався черговий базар-вокзал. Одна з мам підняла питання про харчування. Сказала, що її не влаштовує, що Стьопа доїдає за дітьми, мовляв своїм виглядом дітям апетит псує і весь час щось випрошує. Хоча донька моя розповідала, що він завжди сидить осторонь, поки діти не закінчать обідати. Слава богу, діти виявилися добрішими своїх батьків: хто яблуко суне, хто котлету віддасть.
Усі дружно загули, а бідна мама Стьопи почервоніла, як рак. Деякі почали вимагати, щоб взагалі заборонити Стьопі в їдальню заходити.
У нас в класі є багатодітна мама Оксана, у її дитини пільгове харчування. Я не знаю, чому його у Стьопи немає – чи документи не зібрали, чи в списки пільговиків не потрапили. От Оксана встає і каже:
-Шановні батьки, помовчіть, будь ласка, хвилину і послухайте мене. Ви себе з боку бачите? Зараз ми обговорюємо заборонити дитині заходити до їдальні, щоб вона не доїдала за вашими дітьми! Якими ви плануєте виростити своїх дітей? Як ви думаєте: чи виростуть ваші діти чуйними і добрими люди, якщо їх батьки шматком хліба докоряють ДИТИНІ? На відміну від вас, ваші діти шкодують Стьопу і діляться з ним. Правду кажуть, що діти – мудріші дорослих. У нас є два варіанти, щоб вирішити цей конфлікт: продовжити безглуздий базар або скинутися дитині на харчування і з чистою душею перед Богом та своїми дітьми піти додому. Стьопа – хороша дитина. Він нікого не ображає, з ним всі дружать. Він у нас один такий і від 50 грн ніхто ще не збіднів.
У цей момент мама Стьопи хотіла щось сказати, а Оксана відкрила гаманець, дістала двісті гривень і поклала на стіл вчителя. Усі замовкли і настала тиша. Через хвилину піднявся один із батьків і теж поклав гроші на стіл, а далі спрацювала ланцюгова реакція. До речі, одна заможня жіночка фиркнула і вийшла.
Зібрали суму, якої вистачило до кінця навчального року.
А через два дні моя дочка прийшла додому дуже щасливою:
-Мамо, уявляєш, тепер Стьопа їсть з нами!
