Пишу вчительці вокалу: Не могли б ви проводити уроки вокалу з моєю дитиною українською? Відповідь: я тоже училась и нигде украинского не било..
– Мама, а хто така Алла Пугачова?
– А що?
– Викладачка з вокалу сказала, що на наступному уроці будемо її пісню вчити.
– А що ви сьогодні вчили?
– Помидори-огурци(співає) – Все російською?
– Ну, так, мені здається, вона росіянка, вона ні слова українською не сказала.
Пишу вчительці вокалу: дуже перепрошую, зрозумійте правильно, не могли б ви проводити уроки вокалу з моєю дитиною українською? Я просто не думала, що в державній музичній школі треба про таке просити. Відповідь: я тоже училась в госучреждениях и нигде украинского не било. ( вчителька молода, 22-25).
Я: тоді ми змушені попросити, щоб нам змінили вчителя.
В: А сольфеджио и музлитература, они же тоже на русском. Давайте я поговорю с руководством….
Дзвінок: я поговорила с руководством, предлагаю так: я буду разговаривать с Ниной на украинском, но все расспевки на русском, поймите – других нет, есть только одна академическая база. Хорошо, Пугачову петь не будем, будем английские песни. Но все управжнения на русском….
Йшов 28 рік незалежності. 5 рік війни з Росією. В державних школах дивувалися проханню проводити заняття українською і переконували, що вправ і пісеньок українською не існує в природі.
Христина Коціра
