ПОЧИТАЛА БЕЗЗУБЕ ПОКАЯННЯ ТВОРЦІВ «СТУС». ЦЕ ЗОВСІМ НЕ ПЕРЕМОГА, А ТАК, ВИМУШЕНІ ПОСТУПКИ, БО 20 МІЛЬЙОНІВ ОСВОЇТИ ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ
Це зовсім не перемога, а так, вимушені поступки, бо 20 мільйонів освоїти дуже хочеться. Кинули кістку, коли інтернет почав кишіти обуреннями і Гройсман пригрозив у стилі міцного господарника.
Схоже щось на бекання вівці.
Знову приплели «ми не хотіли, щоб напередодні виборів Стус був об’єктом політичних маніпуляцій». Таке враження, що у світі не знімають трилерів і байопіків, політичної сатири, якщо десь вибори. У 2008 про одну лише Сару Пейлін зняли аж три… порнофільми і пару байопіків, і нічого, що вибори президента США були, де Сара пройшла у вищу лігу.
До чого тут передвиборча компанія в Україні?! До давно померлого Стуса, яким боком вибори 2019? Був би режисер справді режисером, показав би повну роль Медведчука і його сходження на олімпи через роль специфічного адвоката.
«Стус» за адекватного сценарію і режисера без «ми поза політикою» та спеціаліста в серіалах для овуляшок — міг би стати маніфестом. Міг би стати аналогією до процесу над Сенцовим і ще 70+ політв’язнів, яким наклепали справ на колінах отакі «адвокати». Яких здали чужі серед своїх. А так, середнячок, знятий за кошти платників бюджету.
Сцени вони додають під громадським натиском. Виборів бояться. Тоді давайте не називати себе митцями і художниками, а іменуйте себе серіальними штампувальниками, баблокосами, слимаками і так далі. Не доросли ви серйозні маніфести знімати. Знімайте про доярок і продавчинь квіткових кіосків, які затягнули в павутиння любові корєнного столичного олігарха).
Marina Daniluk-Yarmolaeva
