ПРО ДОБРЕ ЖИТТЯ ПОПА. ПРИХОДИМО МИ СЬОГОДНІ З МАТІНКОЮ КУПУВАТИ ПРАЛЬНУ МАШИНУ. ПРИЙШЛИ В МАГАЗИН, МАЦАЄМО МАШИНКИ ..
Приходимо ми сьогодні з матінкою купувати пральну машину. Минула прожила 16 років, втомилася і попросилася на спокій. Прийшли ми в магазин, мацаємо машинки, розглядаємо нутрощі, і, як завжди це буває, жінка вибирає апарат трішечки дорожче і наворочіше, ніж розраховував її чоловік. Чоловік, хоч він і священик, ніяковіє і ніяковіє.
“Не біда! – радісно вигукує продавець, – візьміть в розстрочку, переплати ніякої!” “Точно точно?” – я грізно примружуюсь і про всяк випадок намагаюся згадати куди поклав свою анафему, якщо раптом спробують кинути. “Точно-точно, одна гривня тільки” – киває юнак і показує умови договору.
Уважно вивчаю, прикидаю що по півтори тисячі в місяць цілком підйомна сума, дістаю із широких штанин паспорт громадянина України із індефікаційним кодом укупі, і диктую інші дані для оформлення.
Знаєте яку відповідь банку приходить через 5 хвилин?
Клієнт НЕ ВІДПОВІДАЄ МІНІМАЛЬНИМ умовам!
А дівчинка, яка оформляла документи, пояснює: “Ну розумієте, просто професія у Вас специфічна”.
Отака фігня, малята.))
Александр Дедюхин
